Коли Боря з Ларисою йдуть по вулиці, то здалеку їх можна було прийняти за парочку. Рослий юнак і поруч дівчина йому по плече. Коли пара підходила ближче, їх вже можна було прийняти за старшу сестру і молодшого брата. Але лише деякі знали, що це мати і син. Наташа наро дила сина в шістнадцять років. Дуже любила свого хлопця, але зради пробачити не змогла. Ростила сина за активної підтримки своїх батьків. Але заміж більше не вийшла. Ніхто не зміг завоювати її серце, назавжди віддане батькові Бориса. Наташа дуже хотіла стати другом синові. Перечитала масу інформації на тему “як стати другом своїй дитині” в iнтернеті.
Але чи то всі ці статті були написані шарлатанами, то син у неї був особливий, але у Наташі нічого не виходило. Більш того, вона відчувала, що син вкрай незадоволений її такою поведінкою. – Ну що знову не так, – ображено запитувала Наташа, коли син висловлював своє невдоволення. – Мам, ну ось прийшли до мене друзі. Що роблять інші батьки? Йти. Ну може ще частування яке приготують. Але це не обов’язково. А от не лізти до молодих – це обов’язково. А ти? Відразу ж приєднуєшся до нашої компанії, пліткуєш з дівчатами, бентежиш хлопців.
Хлопці прикидаються, типу їм цікаво з тобою, а потім мені висловлюють своє невдоволення. Мовляв, було б краще, щоб ти взагалі пішла. Вони тебе со ромляться. Ось тепер я більше друзів до себе запрошувати не буду. Та й не прийдуть до мене вони. – Але я ж хотіла, як краще. Бути з тобою і твоїми друзями на тій же хвилі. Так чинити психологи радять, – виправдовується Наташа… – Мам, ну чому ти сказала Ірці, що ми не тільки мати з сином, а й друзі. І що у мене від тебе не секретів? – Та тому що я щиро цього хочу. – А вона, після цього, відмовилася зі мною зустрічатися. Ну мам, будь ласка, зрозумій-мені потрібна мати, а не подружка.