Стас приїхав до свого рідного міста. Його відправили у відрядження, давно його тут не було. Ноги самі повели до його старого дитячого майданчика. Стас сів на лавку і тут помітив, йде якийсь чоловік з великим пузом. – Гарік, це ти? Так змінився, поповнів! – Стас, невже через стільки років приїхав? Так цей живіт від нервів наїв, теща мене вимотує. – А що з нею не так? – Так вона у мене просто звір якийсь. Одним своїм поглядом може наповал повалити, до всього чіпляється, просто неможливо спокійно в будинок зайти. – А тесть твій де? – Так не витримав мужик її напору, вже давно на тому світі …
Так, а що ми тут стоїмо, пішли вип’ємо, стільки років не бачилися. Тільки додому не вийде, а то теща… ну можемо в гаражі. – А давай все ж ризикнемо і додому підемо, я навіть знаю, як нам це зробити, – запропонував Стас. Вони прийшли додому, двері відкрила незадоволена теща, строго подивилася на Стаса: – Здрастуйте, я друг Гаріка, мене Стас звуть. Я тут раніше жив, вирішив приїхав на пару днів… – Здрастуйте… – А ви, я так розумію, та найкраща теща Валентина Михайлівна? – Яка, яка? Найкраща? – Ну звичайно, Гарік відразу став про вас розповідати.
Як ви своєю строгістю його життю навчили, він насправді баrато в чому вам вдячний, просто со ромиться сказати… – Щось насилу віриться, що він так сказав. -Саме так. Він мене відразу став до себе в гості кликати, сказав, що теща просто так його друга не кине на вулиці, треба б за стіл сісти… – Ну звичайно, що ж мені хорошу людину на вулиці кидати. Проходьте, я вам зараз накрию. – І ви з нами сідайте, я тут як-раз цукерки куnив, Гарік встиг сказати, що вам саме ці подобаються. Буквально за десять хвилин теща накрила на стіл, дістала свої кращі заготовки і солону капусту, грибочки, смачну ковбаску. Вперше за стільки років Гарік зі своєю тещею був на стільки близький, і нарешті посиділи, як рідні люди.