Олена знову встала рано-вранці і поїхала на вокзал, попереду на неї чекала довга дорога довжиною майже 5 годин. Потім вона їхала на таксі до готелю, і все це заради того, щоб хоч пару годин побачитися з дітьми, які за фактом були їй чужі. Олена прожила із Вадимом 8 років. Коли вони зійшлися, то Вадим уже мав дітей від першого шлюбу. Двоє хлопчиків – Альоша та Петя. Олена виховувала їх як своїх рідних синів. Сама вона Вадиму так і не змогла наро дити, nроблеми із здо ров’ям були. Олена пам’ятає, як вперше відводила Альошу до садка, як вони разом вирізали підробки до ранку.
Як вона вчила Петю алфавіту, як вони разом вчилися рахувати до 100. Усі перші важливі дитячі кроки Олена проживала разом із маленькими братами. А потім Вадим вирішив від неї піти. Різко одного вечора сказав, що знайшов собі іншу. У нього з’явилася Мілана, вона була на 10 років молодша за самого Вадима. До дітей вона була байдужа, зате Вадим у ній душі не чув. Вадим із синами переїхав до іншого міста. Тому що Мілана захотіла жити у більшому місті, де на неї чекають перспективи. Але Олена не спромоглася змиритися з тим, що їй доведеться бути на відстані з дітьми, яких вона вже вважала своїми, рідними.
Доводилося щовихідних робити довгий шлях, щоб хоча б на пару годин побачитися з Петею та Альошею. На Вадима їй стало байдуже, це був його вибір, вона його навіть бачити не хотіла. Але такі побачення з дітьми не могли nродовжуватись довго. Вадим нагадав про це Олені: -Ми з Міланою наступного тижня хочемо розписатися … весілля робити не будемо, якось не до цього …. -Ну молодці, вітаю. -Ні, Ти не зрозуміла. Мілана житиме тут зі мною. І твої парафії будуть не бажані. Тож… більше не приїжджай. Для Олени це був сильний уда р, вона не уявляла, як їй далі жити без цих дітей. Але за кілька місяців усе змінилося. Мілані набридло терпіти дитячі примхи та їхній nлач, тому вона дозволила Олені приїжджати до них у місто та на вихідні забирати до себе дітей, щоб та змогла від них трохи відпочити.