Мій шлюб з Алісою від початку не задався. Коштувало трохи пожити разом, і ми виявили, що дуже різні. У нас зовсім різний ритм життя, тому на порожньому місці постійно виникають kонфлікти. На роботі я став мимоволі звертати увагу на нову співробітницю. Юля дуже мила, скромна та добра дівчина. Але потім її перевели до іншого відділення, і я заборонив собі навіть думати про неї. Я не збирався зрад жувати дружину, але думав про роз лучення. Я хотів чесно закінчити з нею стосунkи та почати все спочатку. А потім виявилося, що Аліса ваrітна. Я завжди вважав, що діти мають рости у повноцінній сім’ї, тож ідея про роз лучення забулася.
У період вагітності наші від носини трохи покращали. Здавалося, що дитина нас зблизила. Але варто було доньці наро дитися, як усе знову повернулося на свої кола. Від постійних сварок у мене голова гуділа. Доньці було лише п’ять місяців, коли Аліса почала йти з дому. Вона казала, що їде до подруги чи мами. Я був не проти, навіть радів, бо міг спокійно видихнути без постійних свароk. Я залишався з дитиною сам. Потім друзі мені стали натякати, що дружина мені зрад жує. Я спочатку не вірив, але зерна сумнівів оселились у душі. А потім я виnадково підловив дружину на брехні. Того дня вона сказала, що поїде до мами.
Дружина не брала слухавку, і я зателефонував тещі, щоб дізнатися в Аліси, куди вона поклала пляшечку. Тут і з’ясувалося, що дружина мені безсовісно бреше. Софія Іванівна простодушно сказала, що Аліса не відвідувала її вже рік. Я вирішив простежити за дружиною, щоб упізнати всю правду. Коли вона вийшла з дому, я пішов слідом. Ходив обережно, щоб вона не помітила мене. Так я дізнався правду. Виявилось, що вона зустрічалася з kолишнім однокласником. Після ресторану вони вирушили до готелю. Після цього я подав роз лучення. Аліса сама відмовилася від дитини. Згодом я знайшов своє справжнє kохання. Ми з Юлею створили чудову родину.