У мого брата був п’ятирічний син. Той дуже любив свого батька, так як крім нього у хлопчика нікого не було. Вранці він прокинувся раніше за всіх і заліз до батька. Вночі він бачив сон: бачив свою маму. Мами у нього не було, і він завжди відчував брак материнської любові і ніжності. Але уві сні він дізнався, що мати прийде, коли піде перший сніг. Тато, не звернувши уваги на слова сина, швидко встав і одягнувся. Він запропонував поснідати, але син не хотів. Він теж не любив снідати вранці, але треба, тому що вони – чоловіки.
Але син все ще пам’ятав про той сон. Він су мував за мамою. Чи повернеться вона? Для батька це питання було найважчим. Йому й самому було важко згадувати про дружину. Дружина була на небесах, а син не знав. Він сказав, що мама обов’язково коли-небудь повернеться і вони знову будуть всі разом. Він відвіз дитину в дитячий сад. Після цього батько відправився на роботу. У відділі, де працював він, з’явилася нова працівниця. Друг порадив придивитися до неї, так як дитині потрібна мати. Але ці поради були йому байдужі.
Через годину, на вулиці, він побачив жінку, яка сама відкручувала ключем гайку з колеса і вирішив допомогти їй, але вже дуже поспішав. Ця жінка теж була самотня. Він сів у машину, і дівчина сказала, що сьогодні пішов перший сніг. Почувши ці слова, він згадав про сина і дружину. Серце раптом стислося від болю. Ця дівчина, виявилася, теж прямувала в офіс. По дорозі вони забрали сина з дитячого садка. Побачивши жінку, хлопчик подумав, що мама нарешті повернулася. – Казав же тобі тато, що вона обов’язково повернеться.