Батьків своїх я не пам’ятаю: мене віддали в дитбудиноk, коли мені було всього три роки; мені там було дуже погано, але я намагалася добре вчитися, щоб надалі легко вступити до інституту та отримати гарну роботу. Після випуску з дитбудинку я вступила на економічний; мені дуже подобався мій факультет, мене все це дуже захоплювало. У нас був один молодий викладач, дуже розумний та інтелігентний, усі дівчата просто зітхали і були від нього без розуму. Я ж на нього не звертала уваги: мені було цікаве лише навчання; після лекції я йшла, навіть не глянувши на нього.
Потім я помітила, що він дивиться на мене іншим поглядом, а після іспиту сказав, що може дати мені книги з економіки. Незабаром ми почали зустрічатися з ним, у нас був гарний роман, усі захоплювалися нами, вважаючи, що ми створені одне для одного. Все було чудово, тільки я не знала, як налагодити стосунkи з майбутньою свекрухою: вона мене не приймала навіть після весілля, вдавала, що мене просто не існує. Як господарка я була гарною, вона не могла ні до чого причепитися, готувала теж добре, чоловік мене дуже любив. Якось ми вирішили зустрітися з подругою; вибір упав на кафе, яке знаходиося в іншому районі.
Ми зустрілися, все було просто чудово, обмінялися новинами. І як же я здивувалася, коли побачила недалеко від нас свекруху з молодим kоханцем, він був не набагато старший за мене. Я спеціально підійшла, привіталася з нею, а вона, як мене побачила, не знала, куди сховатися – мило привіталася. Коли я пішла додому, вона подзвонила мені, сказала, що знає, яка я добра і нічого не скажу синові та свекру. Я відповіла, що нічого не скажу. Зараз вона ставиться до мене дуже добре, робить все, щоб догодити мені, перед родичами називає мене “донечкою”, а всі родичі не можуть зрозуміти, чому вона так змінилася по відношенню до мене.