Батько кинув мене і маму, коли я була зовсім маленька. Мама через кілька років вийшла заміж. Вітчим мій дуже хороший чоловік. Він замінив мені батька. Через пару років наро дилася моя сестра, і навіть тоді його ставлення до мене не змінилося, він любив нас однаково. А ось мама почала ставитися до мене гірше. Вона змушувала мене думати, що я зайва в цій сім’ї, карала мене за прови ни. А я лише хотіла отримати її увагу, але не вийшло. Через цю ситуацію я стала ненавидіти свою сестру. Я не раз підслухувала розмову мами і вітчима.
Він пояснював мамі, що так nродовжуватися не може, вона як мама вин на, тому що я її кровиночка, вона не повин на змінювати до мене своє ставлення, інакше трапиться біда. Але, як показувала практика, нічого не мінялося. Мама nродовжувала себе так вести, а я поводилася ще гірше. Одного разу я повернулася зі шкільної вечірки трохи пізніше, мама взяла рушник і почала бити мене зі словами: «Такими темпами ти в один день заявивши, що ваrітна». Ці слова так образили мене, що дурна я вирішила, що треба помститися, перетворюючи її слова в реальність. В цьому доnоміг мені мій однокласник. Мені було все одно, що мені всього 15.
Зараз моєму синові рівно стільки, скільки тоді було мені. Він мій скарб. Але, звичайно ж, я була дурепою, вирішивши піти на таке лише на зло мамі. А насправді зробила гірше тільки собі, позбавила себе молодості і можливості отримати вищу освіту. Мама тоді була в люті, обзивала мене останніми словами. Але в один день щось змінилося. Вона змирилася з реальністю. Цьому точно посприяв вітчим. Він і допомагав мені з дитиною, мати теж доnомагала, хоч і не спілкувалися з нею. Зараз я вийшла заміж. У мене все добре. Чоловік приймає мого сина, але другу дитину, від нього, я не хочу. Я дуже боюся, що історія повториться.