З першою дружиною у нас сімейне життя не склалося. Вона пішла від мене, коли нашому синові був рік. Виявилося, що вона довгий час мені зрад жувала. Коли я піймав її на зра ді, вона навіть не стала нічого заперечувати, просто зібрала свої речі і поїхала до свого kоханця. Після цього ми з сином залишилися одні. Мої батьки живуть далеко, тому вони не могли доnомогти мені з дитиною. Я найняв няню. Чотири роки ми так жили. А потім я зустрів Ірину. Іра пекуча брюнетка з відмінною фігурою, деякий час ми просто зустрічалися.
Вона запевнила мене, що дуже любить дітей. Я цьому зрадів. Мені було важливо, щоб з моєю дитиною була любляча жінка. Незабаром Ірина переїхала до нас. З нянею ми розпрощалися. Іра не працювала і весь день була вдома, тому в няні не було ніякої необхідності. Через півроку я став помічати, що Юра дуже змінився. З веселого, активного і життєрадісного хлопчика, він перетворився у замкнуту дитину. Він вважав за краще більшу частину часу проводити в своїй кімнаті, тихо сидів, перебирав свої іграшки.
Я питав у Ірини про причини такої поведінки у дитини, але Іра відмахувалася, що це вікове. Одного разу я вирішив з’ясувати, що відбувається з моїм хлопчиком, повернувся додому раніше і застала Юру на сходовому майданчику з важкими пакетами. -А чому ти ходиш за покуnками? Тут Юра заnлакав і зізнався, що Іра видає йому список справ, які він зобов’язаний виконати до мого приходу. Якщо щось піде не так, вона б’є його. Такого я їй пробачити не міг. Ірину я вигнав. Благополуччя мого сина для мене на першому місці.