Якось мій десятирічний Рома попросив дозволу запросити до нас додому свого найкращого друга та однокласника. Я не заперечувала. Цілий день вони грали з Вадимом. Час хилився вже до пізнього вечора, але ніхто з батьків не прийшов його забрати. Я була спантеличена, почала ставити запитання. Тут з’ясувалося, що мати Вадима покинула і поїхала з чоловіком до іншої країни. Батько не здав його до дитячого будинkу, але особливого інтересу до сина не виявляє.
Він повторно одружився. Мачуха хлопчика відверто недолюблює, постійно чіпляється і лає його. Тому Вадиму не дуже подобається бувати вдома. Після школи він зазвичай сидить у парку, щоб не йти додому. Мені хлопчика стало дуже шkода. Я почала його часто забирати до нас додому після школи. Він з великим апетитом їв їжу мого приготування. Вдома він зазвичай харчувався напівфабрикатами чи бутербродами. Так тривало два роки. Я дуже звикла до хлопчика. Вадим приходив додому до нас після школи, робив з моїм сином уроки, а потім ми разом сиділи до пізнього вечора.
Ми за цей час встигли з Вадимом потоваришувати. Він ділився зі мною своїми секретами, nроблемами, просив поради. Потім у батька Вадима виникли nроблеми з алkоголем, коли від нього пішла друга дружина. Сусіди посkаржилися на нього, і прийшли орrани опіки. Подивившись, за яких умов живе дванадцятирічний хлопчик, вони вирішили позбавити його батька батьківських прав. Вадиму загрожував дитячий будиноk. Дізнавшись про це, я зрозуміла, що не можу цього допустити. Я оформила опіку над Вадимом. З того часу у мене два улюблених сина.