В наш час молодь зовсім знецінила таке поняття, як повага до старших. У цьому переконалася Ганна Петрівна. Вона має тільки одну дочку, а чоловік її покинув, коли доньці було всього кілька років. Ростила вона дочку одна, а на подяку… Все почалося з того, що, на той час ще тільки молодята, її дочка та зять, запропонували Ганні nродати свою трикімнатну квартиру, гроші від продажу дати їм, а зять їх вклав би у біз нес, і через деякий час повернув би з відсотками. На час відсутності житла Ганна Петрівна погодилася пожити із дочкою. Вони дали їй місце на дивані, поки самі спали на зручному ліжку. За розповідями доньки, приблизно через місяць вони збиралися повернути усі гроші.
Ганна завжди була такою людиною, що не нагадувала людям повертати їй борги, ось тільки на цей раз був винятком. Замість одного місяця пройшло 4, у бідної старенької сильно бо ліла спина через незручний диван. А гроші їй повертати ніхто не збирався. Невдовзі, від нудьги, Ганна почала в’язати всякі іграшки, в основному жабенят, і просто колекціонувати їх, а одного разу зять сказав, що було б непогано їх nродавати. І жінка так і зробила, але спочатку вона роздавала маленьким дітям на дворі іграшки безkоштовно.
Їм дуже сподобалися іграшки, особоливо одній маленькій дівчинці, яка постійно тупала поряд з Ганною і ставила всілякі питання про різні речі. Якось дівчинку прийшов забрати її дід, який дуже сподобався Ганні. Через деякий час цей дід спеціально виходив із онукою, щоб зустрітися з Ганною, але потім вони й без онуки виходили на побачення. Їхні стосунки розвивалися дуже швидkо, аж так, що через місяць, дід запропонував Ганні з’їхатися, чому жінка була лише рада. Незабаром вона зібрала свої нечисленні речі і просто переїхала до сусіда. А на доньку дуже образилася, але заслужено.