Дар’я та Яків завжди мріяли про дітей, але з цим у них виникли nроблеми. Вони були одружені дванадцять років, але дітей зачати не могли. Соня стала пізньою дитиною, тому доньку вони любили і всіляко оберігали. У дитинстві приділяли їй багато уваги. Подружжя було досить забезпечене, тому в дитинстві дівчинка ні в чому не знала відмови. У неї були найкращі іграшки, сукні, гаджети, розваги. Усі діти в садку та в школі їй заздрили.
Коли дівчинка трохи підросла, батьки помітили, що надто розпестили доньку, вони трохи змінили підхід. Тепер Соня мала не тільки можливості, а й обов’язки. Мати записала її на уроки танців, музики, малювання. Весь тиждень дівчинка була зайнята, приходила додому лише надвечір. Взагалі Соня хотіла грати у дворі з іншими дітьми, а не відвідувати ці численні уроки, але батьки в цьому питанні були непохитними. Вони щиро бажали доньці щасливого майбутнього і вважали, що для цього потрібна хороша освіта. Університет також обрали батьки. Вони хотіли, щоби дочка стала юристом.
Софію мало цікавили заkони, але вона не стала перешkоджати волі батьків, у сенсі вона вважала себе зобов’язаною їм. Коли Софія навчалася на останньому курсі, мати почала активно шукати їй нареченого. Але дівчина була kатегорично проти, щоб і особисте життя за неї влаштовували батьки. Після випускних іспитів, вона прийшла віддати батькам свій червоний диплом не одна, а з хлопцем. Тимофій був звичайним, сільським хлопцем. Батьки були обурені її вибором. Але Софія вже п’ятнадцять років у щасливому шлюбі.