– Втомилася! Не можу і не хочу так жити! – плакала Тома і кидала речі у чемодан. – Що знову?! – єхидно прокоментував Стас. За півтора року сімейного життя Тома вже вп’яте йшла від нього. – Май на увазі, цього разу назад не пущу. – Значить , роз лучимося?! – Але ж ти сама йдеш. – Міша залишиться з тобою! Йому потрібний батько! – Чудово! – Зрадів Стас. Стас одружився на Томі по зальоту. Дев’ятнадцятирічна руда студентка за тиждень звела його з розуму. А потім виявилося, що заваrітніла. Ось Стас і покликав її заміж. Тома покинула інститут і переїхала до чоловіка у село. Заради справедливості, треба сказати, що дівчина намагалася стати гарною дружиною та господинею. Але… Не змогла звикнути до сільського побуту.
І час від часу зривалася, забирала дитину, і виїжджала до батьків. За кілька тижнів вона поверталася. А ще місяці за два, історія повторювалася. Після її від’їзду Стас влаштував сина до дитсадка і подав документи на розлучення. Мишку в садку сподобалося. А найбільше там йому сподобалася вихователька Інна. І вона виділяла маленького Мішу від решти дітей. Дівчина закінчила педінститут у місті, вийшла там заміж, потім роз лучилася і повернулася до рідного села. Стасу Інна також подобалася. Своєю добротою, своєю привітністю, своїм спокоєм. Він все частіше мріяв створити з Інною сім’ю.
Роз лучення пройшло без ексцесів. Суд ухвалив: син залишається з батьком, а мати отримує право відвідувати сина. Стас із Томою розлучилися добрими друзями. Роз лучившись із Томою, Стас покликав Інну заміж. І вона погодилася. Їй сам чоловік дуже подобався, та й хлопчика вона встигла полюбити всім серцем. І навіть після того, як у них зі Стасом наро дилися ще три дитини, Мишко для Інни залишився улюбленим первістком. Тома теж знайшла своє щастя. Через багато років, коли Тома приїхала на весілля до сина, Стас сказав їй: – А якби ми не відпустили один одного, не знайшли б кожен своє щастя…