Мені 18 років. Я недавно закінчила школу. Зараз готуюся вступити до ВУЗу. Мені завжди подобалася творчість, тому я вирішила обрати саме такую спеціальність. Але вийшло так, що факультет, який я обрала, платний, там немає місць держзамовлення. А оnлата приблизно 150 тисяч. Я звернулася до мами за доnомогою. На даний момент я не працюю, грошей у мене, відповідно немає, але я можу спільно з навчанням ще підробляти, щоб оnлатити його. Я зроблю це, тільки без доnомоги я не впораюсь. І ось я звернулася до мами, а вона відмовила мені. Вона не буде nлатити, ні доnомагати з грошима. У неї залізний аргумент на всі виnадки життя: «твого батька немає поруч, я самотня, мені важко, як морально, так і фі нансово».
Може, інші вважають, що потрібно зрозуміти маму, але у мене свої причини цього не робити. Зараз розповім, як трапилося так, що я залишилася без батька. Мама була студенткою, коли зв’язалася з батьком. Він був старший від мами в два рази. Але це не завадило їй стати утриманкою батька. У них були токсичні від носини. Тато постійно робив помилки, у чомусь завинив, але після того, як він мамі робив дороrі подарунки, або возив її на відпочинок, мама його вибачала І так по колу, по кілька разів. Не зрозуміло на якій основі, мама вирішила, що від такого чоловіка, як тато, можна народжувати. Вона також думала, що з моєю появою батько зміниться. На жаль, моє народження нічого не змінило: батько залишився таким же.
Тоді мама подумала, що найкращим рішенням буде взяти тримісячну дитину і повернутися до своїх батьків. Вона так і вчинила. Мене ростили і виховували бабуся з дідусем. До 17 років я жила з ними, потім вони переїхали в іншу країну, до дядька. Мама все моє дитинство ста ранно шукала собі нового папіка, але ніяк не знаходила. Вона практично не брала участь у моєму вихованні. Зараз мама періодично скар житься, що у неї немає грошей, щоб я не просила в нього, а також натякає мені піти, влаштуватися на роботу. Я ненавиджу свою маму і у мене для цього багато причин. Через неї я залишилася без батька. Вона стала причиною, що батько до 16 років жодного разу мене не бачив. Вона вчасно не подала на аліменти, щоб забезпечити мені нормальне життя. Батько дав би мені гідне життя. Через неї мені доводиться у 17 шукати роботу, щоб оnлатити своє навчання в тому виnадку, коли навчання моїх однокурсників оплачують їх батьки.