Василь часто був у роз‘їздах по роботі. Коли його дружина Люда наро дила хлопчиків-двійнят, він був далеко від них. Через пару днів, не заїжджаючи додому, він відразу ж поїхав у nологовий будинок, але там йому повідомили, що його дружина написала відмову від новонароджених. Так вона і кинула сім’ю. Василь залишився сам з двома трирічними хлопчиками і двома новонародженими. Він зрозумів, що йому потрібна няня. Ось і постукав вранці Василь у сусідський будинок. Марина, дев’ятнадцятирічна скромна дівчина, довго не наважувалася взятися за таку серйозну справу, але в кінці погодилася. Марина звільнилася з роботи. Вони удвох забрали дітей з nологового будинку, і вона оселилася в будинку сусіда, бо за дітьми потрібно було постійно наглядати, а Василь часто був відсутній. Марині було дуже складно на початку. Четверо дітей і вона одна…
Наталя, місцева ме дсестра, заходила, підказувала їй, як годувати і доглядати за дітьми. Коли Василь був удома, вони проводили час разом. Одного разу якось так вийшло, що прокинулися вранці Василь і Марина в одному ліжку. А через тиждень подали заяву в РАГС, влаштували скромне весілля. Родичі та друзі дівчини були проти, але вона їх слухати не стала. Любила вона хлопчаків дуже сильно. Але Вася виявився жа хливим чоловіком і батьком. Став пити, не доnомагав і пропадав на довгий час. Одного разу подзвонив і прямо сказав, що у нього інша. Вирішили, що роз лучаться. Але Марина не мала дітям говорити нічого поганого про батька. А Вася не повинен був говорити їм, що вона не їх рідна мати.
Так Марина усиновила хлопчиків, і вони переїхали в інший будинок. Дівчина знайшла роботу і жили вони чудово. Пройшли роки. Виросли сини. Старші одружилися, подарували Марині по онуку. Молодші вчилися в інституті. Кожні вихідні вся родина збиралася. День видався дуже теплий. Марина так задумалася, дивлячись на своїхдітей, що не відразу помітила літнього чоловіка, який зайшов у їх хвіртку. – І чого батька ніхто не зустрічає? Всі завмерли. Діти навіть близько до нього не підійшли. – Так вона вам не мати зовсім, а просто нянька! Марина віджахнулася і побіrла в хату. Вона заплакала. Двері в кімнату тихо відчинилися, Марина підвела мокре від сліз обличчя і побачила своїх синів. Вони стояли, обнявшись, і, посміхаючись, дивилися на неї.