Галину ростила бабуся. Тата вона не пам’ятала, мати рано пішла. Бабуся, на свою пенсію, могла лише прогодувати і забезпечити навчання в школі. Мобільник, комп, модний одяг бабуся їй дати не могла. Тоді-то Галя вирішила, що обов’язково стане успішною і баrатою. Але працювати і вчитися дівчина не бажала. Мріяла знайти баrатого чоловіка і відразу “пройти в дамки”. І відразу, після закінчення школи, стала завсідником вечірок в різних компаніях. Якось так вийшло, вечірки пішли в режимі нон-стоп. Тиждень, щодня, вони змінювали одна одну. На який з них і від кого вона” залетіла”, Галя не могла згадати.
Та й минуло вже два місяці з того веселого тижня, поки до дівчини дійшло, що вона ваrітна. Хлопчик наро дився слабким. Часто плакав. Витративши всі дек ретні гроші, матуся повернулася до пошуків заможного чоловіка… Поліція прибула за викликом сусідів. На вулиці дві години ночі, а з її квартири лунав nлач дитини і гучна музика. Поліцейські, змусили вимкнути музику, попередили, що якщо будуть шуміти, то їх усіх піддадуть приводу у відділок. Спробували всовістити Галину, говорили, що їй, як матері, потрібно про дитину піклуватися. Пригрозили, що подадуть заявку в органи опіки та її позбавлять материнства.
– Та забирайте його. Він мені не потрібен. Мені Володька сказав, що, якби не” причіп”, він мене б заміж покликав. Між чоловіком і сином я вибираю чоловіка, – сказала вона і вручила поліцейському сина. Її Володька, п’яно посміхаючись підтримав вчинок. На наступний день Галина, анітрохи не сумніваючись у вірності свого вчинку, підписала відмовну(K/V). Малюка відправили до притулку, а матуся продовжила свої пригоди в пошуках чоловіка… Минуло три роки. Хлопчику пощастило. Його уси новили практично відразу ж. Любов і турбота прийомних батьків оточують малюка. А Галина ходить по барах і клянчить у відвідувачів кухоль пінного, розповідаючи, як безсердечні люди відняли у неї сина.