Наро дилися в Івана дві доньки. Обидві красуні, схожі одна на одну, як дві краплі води. Він натішитися не міг, адже завжди мріяв про доньку, а з’явилося в нього троє синів. А тут одразу дві такі чудові малечі! Назвали дівчаток Ганною та Оленою. Незабаром виявилось, що у Олени вроджена травма, вона не добре ходить. Батьки коштів на лікування не шко дували, але це не мало жодного ефекту. Ходила дівчинка з тростиною. Батькові було її шко да. Ганна бігала на всякі гуртки, танці, а сестра не могла і дуже комплексувала через свою недугу. З часів школи Ганну доглядав сусідський хлопець Сергій.
Коли вони виросли, стали зустрічатися. Він був частим гостем у їхньому домі. Щоразу, коли приходив, приносив щось і Олені. Вона в нього зако халася. Батьки переживали за дочку. Бракувало ще до всіх її бід страждань від невзаємного кохання. Прийшли якось Ганна та Сергій та оголосили батькам, що хочуть одружитися. Ганна тоді університет встигла закінчити. Того дня батько запропонував святкувати, багато наливав алкоrольних напоїв. Коли Сергійко сп’янів, він покликав Ганну набік. -Ти Здорова, у тебе все ще складеться, а сестру твою шко да.
Залиш Сергія їй, ти ще таких, як він багато зустрінеш. Зміг він її умовити. Ганна, ковтаючи сльо зи, вибігла з хати. Того дня вона поїхала до далеких родичів. Сергій був п’яний, не помітив того, що сталося. А наступного ранку прокинувся поряд з Оленою. Так їх одружили. Тільки Сергій ніяк не міг забути Ганну, все життя її любив. Ні дитина від Олени, ні її турбота не змогли стерти його почуття до Ганни. Він страждав і незабаром почав пити. Сам себе алкоrольною залежністю увігнав у моrилу. Олена його дуже любила, не витримала втрату і вирушила слідом. А Ганна справді потім знайшла своє щастя.