Олександр мав ідеальну професію. Він побудував автомийку та станцію технічного обслуговування. Вже за рік він був відомий у місті як умілий майстер. Він добре nлатив працівникам і не ображав їх. Мама турбувалася, бо він не збирався одружуватися. У нього були подруги, жодна з них не була тією єдиною. Незважаючи на це, він потрапив не в приємні тенета. Вона була чудова. Він із приятелями сидів у ресторані. Вона обрала сусідній столик і сіла так, щоб дивитись прямо на Олександра. Він підвівся, підійшов до неї і повернувся, познайомившись із Ольгою. Той факт, що він був зако ханий, дозволяв цій жінці бажати чого завгодно.
У неї завжди було більше бажань, ніж Олександр міг дозволити собі. Так тривало майже рік, доки біз нес Олександра не почав розпадатися. Одного разу вона попросила з’їздити на острови, але Олександр заперечив, бо не мав грошей. Вона вигнала його, заявивши, що не хоче бачити жебрака. За кілька днів вона поїхала з новим, багатим коханцем. Олександр спочатку сумував. Але коли озирнувся, зрозумів, що ходив за Ольгою, як собака на повідку. Після повернення Ольга вирішила повернутися до Олександра, оскільки новий хлопець її не задовольняв.
Проте чоловік уже передумав та займався відновленням своєї постраждалої компанії. Увечері до нього підійшла Ольга. Олександр не відчував до неї симпатії. – Ти пошко дуєш, кошеня. Якось повз заправку проходила мила дівчина, помітила техніка і крикнула: – Дімко! – Наташка, ти прийшла, – сказав він. Поки вони балакали, Олександр розмірковував: “Ось воно блаженство”. Діма підвів дівчину. – Знайомтеся, це моя сестра. – Насте, дуже приємно, – сказала вона. Олександр окликнув його: – Чому ти тримав у секреті свою сестру? Було б чудово, якби вони покохали одне одного. Діма щиро сподівався на це. Буквально за півроку молоді люди зробили один одному пропозиції руки та серця.