Після шести років сімейного життя Артур розчарувався в своїй дружині Інні. Та, після народження сина, стала змінюватися в гіршу сторону. Нервувала, стала метушливою, вічно була чимось незадоволена. Постійно знаходила привід сва ритися з чоловіком, а потім нишком nлакала. Та й перестала стежити за собою, набрала вагу, макіяж не наносить, ходить в безформному халаті. Артуру хотілося пристрасті, а у неї вічно “голова болить”. Та ще мати Артура “підливала масла у вогонь”. Остання недолюблювала невістку. От мати то і познайомила Артура з Томою. Дівчина красуня, точена фігурка, доглянута, звабливо посміхається. Артур розлучився з дружиною, його мати поїхала на дачу, звільнивши квартиру для закоханих.
– Ти не поспішай з шлюбом, — радила мати синові. – придивись спочатку. Артур був щасливий. Він не спілкувався з Інною, гуляв з сином по вихідним і насолоджувався ласками Томи. Тим часом Інна влаштувала синочка в дитсадок, сама вийшла на роботу, і потихеньку приводила себе в норму. Минуло півроку. Одного разу Тома зібрала свої речі і пішла від Артура. Сказала, що виходить заміж і додала: – З моєю зовнішністю я гідна чоловіка багатшого за тебе. І ще, дякую за надані мені притулок і їжу. Артур сидів як обпльований.
Йому здавалося, що дівчина кохає його, а виявилося, що вона nлатила любов’ю за їжу та дах над головою. Через тиждень, отямившись від цинічного вчинку Томи, Артур вирішив повернутися до Інни. Прийшов, подзвонив у двері. Відкрила стройненькая дівчина. У напівтемряві передпокої він бачив тільки силует. – Покличте, будь ласка, Інну, — сказав він. – Артурчик, ти вже маєш потребу в окулярах? – запитала та, і він впізнав голос ко лишньої. Пройшовши вперед, він розглянув Інну. Така ж красуня, як і до одруження, весело сміялася над розгубленим виглядом колишнього. – Ходімо, я тебе чаєм напою, — сказала Інна. (K/K) – До речі, — сказала вона, коли сіли за стіл. – Можеш привітати мене. Я виходжу заміж…