Зі своїм майбутнім чоловіком я познайомилася 22 роки тому на концерті однієї місцевої рок-групи. Тоді ще незнайомий хлопець мені здався дуже цікавою людиною. Він міг підтримати будь-яку бесіду, знав все про всіх і був дуже товариським. Незабаром я зрозуміла, що закохалася в нього по вуха, і, за його словами, він в мене теж. Тільки він попередив, що на той момент він був у шлюборозлучному процесі з дружиною, від якої у нього є одна дочка. Мені сподобалася його чесність, і я вирішила, що він і є той самий. Ми нарешті одружилися. Він був неймовірно романтичним хлопцем, кожен день протягом 10 років робив мені подарунки: то дрібні, то великі-готував вечерю, коли я пізно приходила додому з роботи, дарував квіти без причини і, навіть коли я підвищувала на нього голос, він не відповідав аrресією, а спокійно чекав, поки я охолону.
Ми дуже сильно любили один одного. Коли наш вже спільний син підріс і пішов до університету, ми вирішили почати подорожувати по всьому світу, ініціатором чого був він ще з першого року нашого сімейного життя. Під час одного такого візиту до Італії, він сказав, що хоче провести кожну хвилину свого життя зі мною. Це було дуже зворушливо, ми знову відчували себе заkоханими. Однак через пару місяців його колишня дружина сильно захво ріла, про що він дізнався від їхнього спільного друга. І поки вона була в ліkарні, чоловік вирішив забрати до нас її двох дочок. Я попросила забрати тільки його рідну дочку. У другої дівчинки був батько, який успішно звалив з міста, дізнавшись про хворобу дружини. Ось тільки почувши це, чоловік різко змінився у виразі обличчя і сказав, що у нього серйозна розмова зі мною. Виявилося, навіть після того, як ми почали серйозно зустрічатися, він весь час хотів повернути від носини з kолишньою дружиною, і результатом однієї такої спроби, стала друга дочка… Сказати, що я була в розгубленості – нічого не сказати. Хоч донині ми з чоловіком і в хороших від носинах, адже я його тоді пробачила, все ж якийсь осад на душі залишився…Зі своїм майбутнім чоловіком я познайомилася 22 роки тому на концерті однієї місцевої рок-групи.
Тоді ще незнайомий хлопець мені здався дуже цікавою людиною. Він міг підтримати будь-яку бесіду, знав все про всіх і був дуже товариським. Незабаром я зрозуміла, що закохалася в нього по вуха, і, за його словами, він в мене теж. Тільки він попередив, що на той момент він був у шлюборозлучному процесі з дружиною, від якої у нього є одна дочка. Мені сподобалася його чесність, і я вирішила, що він і є той самий. Ми нарешті одружилися. Він був неймовірно романтичним хлопцем, кожен день протягом 10 років робив мені подарунки: то дрібні, то великі-готував вечерю, коли я пізно приходила додому з роботи, дарував квіти без причини і, навіть коли я підвищувала на нього голос, він не відповідав аrресією, а спокійно чекав, поки я охолону. Ми дуже сильно любили один одного. Коли наш вже спільний син підріс і пішов до університету, ми вирішили почати подорожувати по всьому світу, ініціатором чого був він ще з першого року нашого сімейного життя. Під час одного такого візиту до Італії, він сказав, що хоче провести кожну хвилину свого життя зі мною. Це було дуже зворушливо, ми знову відчували себе заkоханими.
Однак через пару місяців його колишня дружина сильно захво ріла, про що він дізнався від їхнього спільного друга. І поки вона була в ліkарні, чоловік вирішив забрати до нас її двох дочок. Я попросила забрати тільки його рідну дочку. У другої дівчинки був батько, який успішно звалив з міста, дізнавшись про хворобу дружини. Ось тільки почувши це, чоловік різко змінився у виразі обличчя і сказав, що у нього серйозна розмова зі мною. Виявилося, навіть після того, як ми почали серйозно зустрічатися, він весь час хотів повернути від носини з kолишньою дружиною, і результатом однієї такої спроби, стала друга дочка… Сказати, що я була в розгубленості – нічого не сказати. Хоч донині ми з чоловіком і в хороших від носинах, адже я його тоді пробачила, все ж якийсь осад на душі залишився…