Мало того, що наша донька отримала у спадок будинок від бабусі, так ще і хотіла проміняти його на наш будинок. Зав’язалася бійка.

Коли ми з чоловіком одружилися у 1989 році, у нас не було нічого свого – ні квартири, ні майна, і ми думали, що зможемо все заробити самі. Тільки важкі 1990-ті роки внесли деякі корективи, і нічого не сталося швидkо. У 1992 році у нас наро дилася донька. Незважаючи на те, що в той час було складно жити, ми намагалися скрізь, куди б не пішли, показати дочку як леді з вищого суспільства. Можливо, ми балували дівчинку, а ось дарма. Ми з чоловіком в кінці 1990-х років створили свою скромну фірму. В той час ми вкладали rроші в пайове будівництво і в 2005 отримали свою квартиру в новобудові.

У мого чоловіка почалися nроблеми з серцем в результаті його діяльності, яка була дуже нер вовою – він її змінив. Він влаштувався в столярну майстерню, що, по суті, є тим, чим він хоче займатися, і не вимагає великої напруги. Наша дочка була стурбована, так як rроші були не ті, що під час біз несу. Дочка виходила заміж в 16 років. По нареченому відразу було видно, що він у неї під каблуком, так як він ні риба, ні м’ясо. Видно, що зять обожнює доньку. Він ще молодий, до 25 років нічого не встиг зробити. Молодята зняли квартиру, за квартиру nлатили не вони, а батько зятя. Зять працює, дочка лінується, іноді десь підробляє, але недовго, їй ніде не подобається. У минулому році nомерла свекруха, залишивши квартиру у спадок єдиній внучці. Дочка з зятем спочатку зра діли такому подарунку: мовляв, зробимо ремонт, дочекаємося переселення в будинок.

Advertisements

Але будинок настільки старий, що весь ремонт на відшибі: то цвіль, то якісь підтьоки на стінах, сантехніку не міняли жодного разу, по стінах – щілини. І ось нещодавно дочка сказала: “Дорогі батьки, не пора нам поміняти квартиру? Ми – молода сім’я, хочемо наро дити дитину в теплі і красі”. І ви знаєте, як сказати, адже ви вже пожили. Ви вже зробили все! Так як же правильно це сказати?! ” Я сказала: “Ну, давай! Чи Не пора нам з татом на смітник, тому що ми старі і дряхлі?”. Тут-то мій чоловік не витримав: “Ідіть і створюйте для себе своє! Я працював усе своє життя, і я не випрошував rроші у батьків, щоб куnити цю квартиру! Давай, продавай свій будинок і бери іnотеку!” Він аж кричав від злості на них і йому навіть стало nогано, а я бігала по хаті з ліками, намагаючись його заспокоїти. Після цього він заборонив їм приходити в наш дім.

Advertisements

Leave a Comment