Я симпатична, цілком забезпечена жінка. Маю двокімнатну квартиру, машину, хорошу роботу. Одного разу в клубі, куди ми пішли з Анною розвіятися, познайомилися з Романом. Симпатичним хлопцем. Далі понеслося. Дізналася, що Анна листується з ним і пішла в атаку. Взяла пляшечку червоного, закусок і заявилася в гості. Сама полізла до нього з поцілунками, залишилася на ніч. Після третьої нашої зустрічі зрозуміла, що ваrітна. Сказала Роману про це. Той сказав, що дитині потрібен батько. І ми з ним розписалися.
Природно – з Анною nосварилися вщент. Я раділа своєму успіху. Але як пізніше виявилося-раділа даремно. (K/V) Роман ніде не працював. Підробляв “чоловіком на годину”, але замовлень було мало, а оnлата нікчемна. В інший час валявся на дивані. Коли я пішла в декрет, ми жили на мої накопичення. Після народ ження сина, я сподівалася, що чоловік візьметься за розум. Але нічого не змінилося. До мене стало доходити, що я зовсім не знаю свого чоловіка.
Ми до одруження зустрічалися то лише кілька разів. Син ріс, і я помітила, що, коли чоловік вдома, хлопчик поводиться спокійно. Коли ж тата поруч немає, хлопчик вередує. Наш син вже йде в дитсадоk. Як приведу його додому, відразу ж запитує: “Де тато?”А я не знаю. Вже давно не розмовляємо з Романом. Йде і приходить, коли йому заманеться. Може він у Анни, може ще де. Син не може ні без мене, ні без батька. Мені такий чоловік не потрібен, думаю, як і йому така дружина. Але ми змушені терпіти один одного заради нашого хлопчика. Ось і виходить, що через свої амбіції сама себе покарала.