Бабуся залишила нас одних з дідусем на тиждень і пішла до доньки, а повернувшись, вона просто не змогла повірити своїм очам.

Все наше дитинство з братом проходило в селі. Як тільки починалися канікули, батьки відправляли нас до бабусі з дідусем. Бабуся і дідусь дарували нам особливий вид любові. Це таке відчуття, яке ми не отримали ні від кого більше. З кожним роком наші пригоди ставали все цікавіше. Нудьгувати не доводилося. Дід був колишнім військовим: з характером. До нас був суворий. А ось бабуся була ” Божою кульбабою» і ми цим завжди користувалися.

Вона балувала нас, як тільки могла, і любила за всі місяці, що не бачила. Готувала різні смачні страви, а ми не їли: все носи вернули, годинами сиділи над тарілками і чекали, поки вона нас нагодує з ложечки. Але бабусі довелося виїхати до дочки, і ми залишилися з дідом одні на тиждень. Ми знали, що нас чекало перевиховання! Прийшов час вечері, а ми за звичкою дуріли і толком нічого не їли. Дід умовляти нас не став. Просто встав з-за столу і нам не дозволив продовжити. Час вечері закінчився. Сніданок о 9: 00! – Проспіть, залишитеся голодними, – попередив дід. Увечері на його слова ми не звернули уваги, а даремно.

Advertisements

Сніданок ми проспали і прокинулися тільки до 12.00. Спустившись вниз, зрозуміли, що їсти нічого. Щоб перетерпіти годину до обіду, ми пішли на річку і втра тили рахунок часу – і знову запізнилися. Обідали фруктами з саду. Вечеря була о 19: 00. Брат відразу зжер всю тарілку каші, як тільки зрозумів, що дід няньчитися не буде. Після вечері прибрали зі столу, помили посуд і пішли спати. Вранці о 8: 50 були готові до сніданку. До повернення бабусі ми були вже перевиховані дідом. Бабуся все натішитися не могла нашим змінам. З тих пір ми не тільки не вибагливі, але і доnмагаємо чим можемо їм по дому.

Advertisements

Leave a Comment