Я не хочу дітей і взагалі не бачу в них ніякого сенсу. Коли одружився на Марині, то відразу їй сказав про це. Перший час Марина зі мною повністю погоджувалася. Вона говорила, що їй дорожче її фігура, яку вона відточувала годинами в залі, ніж пологи, які можуть все зіпсувати за один раз. Тим більше у нас з дружиною добре йшли справи в кар’єрі, і не хотілося б все кидати на півдорозі. До того ж нам було добре тільки удвох. Якби була дитина, то наше життя було б зовсім іншим.
Адже потрібно було б весь час присвячувати йому, а який в цьому сенс, якщо я хочу свій вільний час витра чати на себе? Я хочу жити так, як хочеться мені, а не як краще для дитини. Мої родичі і тим більше батьки не розуміють і не поділяють мою позицію. Вони всі твердять, що діти їх єдина радість. А мені це ні до чого, тому що без дитини у мене є баrато речей, які приносять мені ту ж саму радість. Наприклад, машини, подорожі, смачна їжа, фільми.
Діти сюди не вписуються. Але якось дружина стала заводити розмови про те, що нам вже під 30 років, а дітей все немає. Я розсміявся, невже вона забула, про мою позицію. Вона стала говорити, що стала дорослішою і їй хочеться мати повноцін ну сім’ю. Напевно, родичі або подруги її напоумили, так би мовити. А тиждень тому мені дружина повідомила, що ваrітна. У мене трохи очі не випали від такої новини. Вона обманом заваrітніла від мене і просто поставила перед фактом, що тепер у нас буде дитина. Всі навколо так раді за нас, особливо мої батьки. Але не я. Я не хотів цього, тим більше дитина-це така відповідальність, яку я не потягну. Я не очікував від своєї дружини такої підстави.