Племінники зламали мій планшет, а брат виставив вин ною у всьому цьому лише мене. Ось я й пішла на відчайдушні заходи.

Зараз я навчаюсь в університеті та живу з батьками. Ще 4 роки тому з нами жив і мій брат із дружиною, але потім, коли невістка заваrітніла другою дитиною, вони з’їхали від нас. Мій брат завжди, ще з дитинства відрізнявся своїм вираженим розгильдяйством. Його не турбували чужі почуття. Він жив так, як хотів і робив так, як йому подобалося. Якщо мама ставила мене в рамки і не дозволяла, здавалося б, невин ні речі, то з братом все було інакше. Він міг спокійно нахамити комусь, і йому нічого не було. Мама раз у раз ліворуч і праворуч хвалилася своїм синком, а я у своїй сім’ї була бридким каченям і згодом я навіть звикла до цього.

Так ось 4 роки тому я залишилася з батьками одна, а брат із дружиною і на той момент однією дитиною переїхали до іншої квартири. Взагалі, на хабство та безвідповідальність брата позначилися на його дітях. Вони теж трощать все на своєму шляху і навіть не думають спитати дозволу перед тим чи іншим вчинком. Батьки їх балують дорогими смартфонами та іншими гаджетами, сподіваючись, що це компенсує відсутність батьківського контролю над дітьми… на жаль і ах! Нещодавно вони заходили до нас у гості і так вийшло, що їхній візит співпав за часом з моїми уроками, тож я повернулася, коли вони вже були у нас приблизно годину або навіть дві. Я привіталася, зайшла до своєї кімнати, кинула сумку на ліжко і натиснула кнопку живлення свого планшета.

Я навіть не подивилася на нього, адже була зайнята пошуком домашнього одягу. Потім я помітила, що планшет не роздає жодних звуків. Дивлюся на екран, а там три величезні тріщини. Ну, я одразу зрозуміла, що до чого . Я покликала маму до себе і запитала, чому вона не зачинила двері до моєї кімнати, коли до нас прийшли племінники. Вона тільки знизала плечима, а потім я зі зламаним планшетом підійшла до брата. — Ну, а чого ти чекала? У тебе там не кімната, а свинарник. Потрібно на місцях свої речі розкладати. Може, мої хлопці й зачепили твій планшет. Хіба вони вин ні, що все розкидане? Після цього я поставила замки на своїх дверях. У власному будинку… замок на дверях. Дивиться дивно, але мені нічого не залишається…