Мені набридли онуки, і я в на хабну відвезла їх до сватів. Вважаю, що вчинила правильно.

У мене геть відсутній материнський інстинкт. Так вже вийшло, що з дитинства я недоотримала материнської любові, я була старшою донькою і доводилося рано почати працювати, щоб допомагати батькам ростити молодших братів і сестер. Заміж вийти мені так і не вдалося, так що я наро дила від першого зустрічного, а потім віддала дитину на виховання батькам, а сама стала будувати свою кар’єру. У мене ще було пару романів, але всі вони були несерйозними. Син швидkо ріс, я навіть не помічала цього, а після армії він одружився і у нього тепер двоє дітей. Моїй внучці 8 років, а онукові 5.

І ось настало літо, син зі своєю дружиною вирішили поїхати до моря, а дітей залишили на бабусю, тобто — на мене. Привезли до мене на дачу, і поїхали. Але я абсолютно не люблю сидіти з дітьми; я не знаю, що мені з ними робити, та й не цікаво, якщо чесно. Вони весь день проводили на вулиці, а під вечір приходили додому. Вони за пару днів вимотали мені всі нерви. То я готую не так, як мама. То я їм казку на ніч не читаю, то мультики не даю дивитися.

У мене через них тиск скакав, і я вирішила, що більше не можу жер твувати своїм здо ров’ям. Тоді я подзвонила сватам і сказала, що привезу дітей до них. Вони сказали, що працюють і не зможуть дивитися за ними. Але мене це не зупинило. Я в на хабну приїхала і залишила цих дітей у них. Синові з дружиною довелося раніше повернутися з відпустки. Потім син став мене звинувачувати, що я взяла відповідальність, а потім скинула її на сватів, мовляв, так робити не можна. Але я не вин на, що не можу впоратися з такими невихованими онуками.