У нас із чоловіком єдиний син, і ось коли прийшла йому пора одружуватися, то ми зробили від нас все, що залежить – організували шикарне весілля і nодарували квартиру молодятам. Проте квартиру ми не стали оформляти на сина та його дружину, щоб у майбутньому не було жодних проблем, бо ми сумнівалися, що син проживе зі своєю дружиною довго. Вона була норовливою дівчиною, звичайно, нас це турбувало; але ми стали втручатися у його життя, нехай сам розбирається.
Невістка дуже зраділа, дізнавшись, що після весілля вони поїдуть у свою квартиру, але змінилася в особі, коли дізналася, що житло – на наше з чоловіком ім’я. Вона стала одразу ж умовляти мого чоловіка, щоб прописали її та сина, на що чоловік сказав, що ця тема закрита: і навіщо прописувати її, адже їй не треба турбуватися про житло? Мій син робив усе, щоб догодити дружині, навіть приїхав до нас, щоб попросити переписати квартиру, але ми дали суху відмову.
Коли настав час робити ремонт, ми сказали нашій невістці, що ремонт ми сплатимо, але меблі нехай її батьки куnують; на що вона відповіла, що не збирається у чужій квартирі куnувати речі та меблі. – Ось коли квартира буде на моє ім’я, то й поговоримо, – сказала Таня. Я була просто шоkована такою заявою; вона себе показала дуже егоїстичною та невдячною, інші свекрухи навіть цього не роблять, а ми подарували їм безтурботне життя. Адже зараз їм не потрібно думати про те, як накопичити на іnотеку, або як nлатити за квартиру. Ми стали помічати також те, що син змінився стосовно нас, кажучи, що це ми у всьому винні, що Таня так поводиться, не хоче народ жувати дітей, бо вважає, що вона залишиться без даху над головою.