Марина вже дев’ять років, як живе у заkонному шлюбі з Андрієм. Перед тим як зіграти весілля, молоді люди зустрічалися два роки. Церемонія одруження була пишною. Гостей запросили людей п’ятдесят. Упродовж років сімейного життя наро дили двох дітей. Марина була горда тим, що вони з чоловіком все роблять разом. Разом відзначають свята та разом займаються побутом. У магазин ходять разом, навіть у дитсадок, за своїми дітлахами часом йдуть удвох. Вона вважала це ознаками міцної сім’ї. Кілька тижнів тому Андрій сказав Марині:
– Нам треба на якийсь час ненадовго роз лучитися. Мені потрібен відпочинок та рестарт. Влітку, з друзями, збираюсь на рибалку. Днів на десять. Невинне, на перший погляд, бажання чоловіка підняло неабияку хвилю паніки в душі Марини. “Що він там зібрався робити, рибу ловити або кинутися в обійми Бахуса, я не знаю. Але те, як він висловився “роз лучитися, рестарт” мене сильно напружують. Виходить, що я помилялася, і сім’я у нас не така вже міцна, як я вважала! Інакше чому йому знадобився відпочинок від нас: дружини та дітей?” Марина поділилася своїми підозрами з матір’ю.
Теща цілком адекватно сприйняла слова зятя і почала заспокоювати дочку: – Чоловікам іноді треба побути одним. Далі від сім’ї. Тоді їхні почуття до дружини розпалюються з новою силою. – Виходить, що йому необхідно відпочивати від мене та дітей, а мені цього не треба? – не погодилася Марина з доказами матері. – Ну добре. Допустимо я йому набридла і його почуття до мене охолонули. Ну а як із почуттями до дітей? Діти теж йому набридли? До них теж його почуття охолонули? Про яку довіру до нього, після цього може йтися? Дівчина вирішила, що якщо її чоловік все-таки поїде на рибалку, значить ні вона, ні її діти тому не потрібні. Значить, їй доведеться подати на роз лучення. Марина не бажає тримати чоловіка, який розлюбив її.