Таня живе з хво рою матір’ю. Вона не має ні чоловіка, ні дітей. Молодість пролетіла дуже швидко, озирнутися не встигла, а вже п’ятдесят стукнуло. А там далеко не до старості. Має рідного брата, але він ще давно переїхав до іншої країни. Ось сидить вона біля ліжка матері та думає, у чому сенс її життя. Здо ров’я нема, сили закінчилися, а бажання зникло. У всіх подруг уже дорослі діти, ростуть онуки, всі разом відзначають сімейні свята. Потім наглядають за ними у старості. А її навіть не буде кому оформити в будинок для людей nохилого віку. Молодість пробіrла повз. Наразі мета її життя – це мати. Живе, як за розкладом. Щодня доглядає її, немає ні вихідних, ні свят. Ще й на роботу бігає. Навіть виспатися до ладу не може.
Вранці рано встає, робить усі справи, а потім на роботу, під час перерви біжить назад, годує матір та робить уколи. А після роботи починається все по колу: прання, збирання, приготування. Нічого не змінюється. Раніше Таня мала хоч трохи вільного часу. Вона зустрічалася з подругами, ходила до театру та кіно, збиралися в неї вдома. А зараз і хвилини вільної немає, все бігає. Головне її щастя – це сон. І чого вона досягла? Так і нічого не досягла у житті. І з кар’єрою також не вийшло. Весь час на нервах, у напрузі, постійно накручує себе.
Все намагається відвернути себе від nоганих думок, бо тиск уже скаче. Таня нещодавно дивилася передачу про те, як живуть сучасні пенсіонери у всьому світі. Вони подорожують, займаються танцями, спортом, радіють життю. А де взяти rроші на всі ці розваги? А часу? Вона і здо ров’я вже не має. Усі кажуть, що у шістдесят років починається друге життя. Деякі в олімпіадах беруть участь. А в Тані в п’ятдесят уже старість. Їй би хвилину спокою та тиші. Мама прокинулася, треба готувати сніданок, робити уколи та бігти на роботу. Життя nродовжується …