Ми вже 6-й день відпочиваємо з сином та моїм батьком на морі. Батько бачить море вперше, а син уперше був тут коли йому був рік. Поруч із нами, в іншому номері, відпочиває міні-родина: тато, мама та син років на вигляд чотирьох. Так ось, ця сім’я щодня сва риться: то дружина забула овочі для пікніка, то чоловік залишив плед у номері, а їй холодно… причини, словом, дрібні.
Якось ми з сином лежали на пляжі, а поруч сиділи якраз вони, і знову сварилися, з такої ж дурної причини. Хлопчик був у кофті з капюшоном та шарфом поверх нього. Він сидів між батьками в сонячних окулярах і купальниках і сумно дивився на інших дітей, що хлюпають у воді. Чоловік казав, що дружина руйнує іму нітет сина, а та звинувачувала чоловіка у тому, що він дивився на здо ров’я сина крізь пальці. Поруч відпочивали інші сім’ї – звичайні, які нічим не відрізняються, але такі щасливі.
Вони прямо-таки сяяли від щастя! А наші сусіди – зовні дуже гарні люди, але до бол ю нещасні, адже замість того, щоб насолоджуватися сонечком та компанією одне одного, вони лише огризалися… Наскільки сліпими можуть бути люди? Ні, щоб просто жити і проживати кожну щасливу мить… треба обов’язково знайти, на що поскаржитися і за що похмуритися… Ну, що з них взяти… такі гнили люди ніколи не змінюються.