Настя завжди знала, що все kохання з боку батьків дістається старшій сестрі, Ані, за її заслуги. Вона ніколи не розраховувала на щедрість батьків. Наприклад, на перше вересня Ані подарували дорогу ляльку зі справжнім волоссям, а Насті – поношений Аньою светр. Ось тому відразу після закінчення школи Настя вирішила рвонути в інше місто, хапалася за будь-які можливості. До слова, її сестра провалила вступні іспити на бюд жет, але щедрі батьки повністю сnлатили її навчання. На той час Настя могла тільки мріяти про репетиторів, поки Аня регулярно займалася з професорами. Незабаром після закінчення школи Настя поїхала до іншого міста – працювати в адвокатській конторі. Вона працювала 24 на 7, відкладала кожну коnійку, і вже після року важкої роботи та жорсткої економії дозволила собі машину.
У цей час батькам було начхати на те, як влаштувалася Настя. Їх турбувало лише щастя та благополуччя Ані. Настя, відчайдушно намагаючись здобути нову посаду і, працюючи за коnійки, навіть не думала про те, щоб просити доnомоги у батьків, їхня відповідь їй була очевидна. Настя працювала цілий рік і звинувачувала у своїх невдачах усіх, крім себе, особливо вона недолюблювала свою сестру, мовляв, чому це їй все, а мені нічого. Ну а безробітна, безтурботна, яка живе у домі та на шиї батьків Аня вже збиралася вийти заміж. Знайшла вона собі ідеального чоловіка: без роботи та без житла. А батьки в цей час тільки з новим прагненням почали витрачатися на старшу дочку. Весілля, путівка на море для молодят, і дрібнички для майбутніх онуків.
Ішов час, батьки старіли, і це було жа хом Ані. Без роботи та на пенсії, Аня не зможе більше висмоктувати усі соки з них. І ось тільки тоді батьки згадали про Настю. Мати дівчат, Анфіса, повідомила Насті, що батько за старечою дурістю заборгував rроші у якихось бандитів і їм терміново потрібна кругленька сума. Настя одразу ж надіслала обумовлену су му. Через тиждень Насті зателефонувала друг сім’ї: – Люба, ти чому цим ледарям допомагаєш? – Ну, зрештою, вони ж мої батьки! – відповіла Настя. – Які батьки? Настюша, вони твої rроші одразу ж Ані дають, щоб та на свого чоловіка витрачалася. А ти повірила в байки Анфіси, дурненька. – Я навіть і не подумала… Дякую, що повідомили. – Вони й ті rроші, які ти на свята надсилала, теж їй віддали. Якщо я про це раніше мовчала, то зараз не маю наміру. Вони перейшли усі межі. Словами не описати, наскільки зла Настя була на той момент. Після цієї розмови вона жодного разу не говорила з батьками та повністю викреслила їх зі свого життя.