Мені вже за тридцять, і родичі постійно дістають питаннями про весілля. Але вони навіть і не підозрюють про одну маленьку деталь

Всі мої знайомі та родичі запитують мене, чому я не виходжу заміж, мовляв, мені вже тридцять і настав час думати про сім’ю. Втомилася вже відповідати на такі безглузді запитання. Я усміхаюся і мовчу. Я хочу вийти заміж за kоханням, а не за розрахунком. Шлюб без kохання – аморально. Я хочу, щоб у мене все складалося гармонійно, щоб kохання гріло наші серця. Мої подруги всі рано вискочили заміж. Я вважаю, що це дуже безглуздо. Перед тим як це зробити, потрібно розуміти, на що йдеш і до чого це може привести.

Одна моя подруга вийшла заміж за людину, яка постійно її б’є: він випиває. За що вона його покохала, не зрозумію. Я не знаю, чому вона все це терпить; мабуть, сподівається, що колись щось зміниться, але я так не вважаю. Друга моя подруга одружилася з бабником. Він як їй зрад жував, так і продовжує зраджувати. Але щоразу вона виправдовує його і каже, що це не повториться, це буде востаннє, він більше так не буде з нею робити. А все одно завжди це робить. От і вони живуть таким життям, на мої поради вони не реагують.

Сидять і чекають, поки їхні чоловіки зміняться. Але ми всі чудово знаємо, що люди ніколи не змінюються, і ці теж ніколи не зміняться. Перший, як бив — так і битиме її, другий як зраджував — так і буде зрад жувати. Вони все своє життя проживуть таким чином, а коли це зрозуміють, то вже буде занадто пізно. Все молоде життя буде позаду. Тому, перш ніж виходити заміж, потрібно подумати 1000 разів, поспілкуватися з людиною, зрозуміти, чи зможеш жити з нею чи ні, гідна вона тебе чи ні. Вони кажуть «люблю» і просто, не враховуючи нічого, виходять заміж і псують своє життя.