Свекруха мені від початку не сподобалася. Вона отримує задоволення від того, що робить людям зауваження. А також вона ніколи не бачить своїх помилок. Після весілля я переїхала до квартири чоловіка. Свекруха сама не чистюля, а ось мені влаштовувала суворі перевірки. Вона шукала, до чого причепитися, перевіряла поверхні білою рукавичкою. А я жодного слова не говорила, тільки сподівалася, що чоловік дасть їй відсіч. Але він сам її боявся. Іноді вона зникала, давала нам спокій, але після кожного затишшя нас чекав ураган. Коли свекруха дізналася, що я ваrітна, вона зраділа, навіть заnлакала від щастя.
Через деякий час вона повідомила нам, що вона має для нас подарунок. Вона вирішила оnлатити ремонт, щоб ми змогли переробити одну кімнату в дитячу. Ми були раді за цей подарунок, але не думали, що вона протягом усього ремонту стирчатиме у нас з ранку до вечора і контролюватиме процес. Після завершення ремонту вона змусила мене робити там генеральне прибирання. Тільки вона не врахувала, що я на шостому місяці вагітності. У результаті після збирання я потрапила до лікарні, на збереження. Якщо чесно, я була рада цьому. Я нарешті змогла нормально відпочити. Спочатку свекруха спілкувалася з дитиною на відстані, по телефону. Вона їздила до своєї сестри, якій протягом кількох років доnомагала з лікуванням недуги. Коли вона повернулася, довгий час добре ставилася до онука. Вона часто сиділа з ним, балувала його, купувала подарунки.
І ось, на вихідні вона вирішила відвезти дитину до розва жального центру. На мій подив, син повернувся звідти пригніченим і в nоганому настрої. Я спитала сина, що ж сталося? – Мамо, бабуся вимила мені рота милом за nогане слово. Я була здивована. Вирішила зателефонувати братові і спитати в нього, що ж сталося. Він був із ними. Може дитина щось плутає? Але виявилось, що все так і сталося. Брат сказав, що дитина сказала одне образливе слово, яке ми часто вживаємо, коли в нас щось не виходить. А свекруха, у прямому значенні, помила онукові рота з милом. Дитина навіть вирвала. Звичайно, я накинулася на неї за таку поведінку, а вона лише сказала: – Я зробила все правильно. Дітям сва ритися не можна. Це гріх. Я заборонила їй відтепер спілкуватися з онуком, а вона почала мене ображати, матюкатися, і погрожувати, що поскаржиться органам опіки, щоби дитину у нас забрали. Чоловік зателефонував їй, підтвердив мою позицію та попередив, що двері нашого будинку для неї зачинені. Думаю, ми ухвалили правильне рішення. З бабусею дитині не безпечно.