Бабусі мого чоловіка, Світлані Семенівні, сімдесят два роки. Бабуся вона за паспортом та за сімейним статусом. Але аж ніяк не на вигляд і здо ров’я. По-перше, вона не має проблем зі здо ров’ям. По-друге, в порівнянні з бабульками, що сидять біля під’їздів, вона виглядає просто супер. І одяг, і зачіска, і макіяж. У неї айфон останньої моделі, її залицяльнику шістдесят років. Так-так, Світлана Семенівна бігає на побачення! І вона має Мрію. Вона накопичує rроші на подорож до Китаю. Хоче погуляти нічним Пекіном. Щоб наблизити мрію бабусі, мій чоловік Стас запропонував їй переїхати до нас, квартиру здати мешканцям, rроші збирати на поїздку.
Світлана Семенівна з радістю прийняла пропозицію. Що тут почалося… Справа в тому, що брат і мати Стаса мають свої види на трикімнатну квартиру. Чекають не дочекаються, коли бабуся покине нас. А бабуся, на зло їм живіше за всіх живих. Тут ще Стас зі своєю ідеєю. Коротше, нас ця родина звинуватила у тому, що ми націлилися на квартиру Світлани Семенівни. Як превентивний захід невістка Стаса стала відвідувати нас майже через день і сkаржитися Світлані Семенівні, як важко їм жити. Зрештою нам, усім трьом цей шакалий скуліж набрид, і ми запропонували бабусі nродати квартиру, а на виручені та накопичені rроші вирушити в подорожі.
А ми завжди і в будь-якому разі готові прийняти її у себе вдома. Бабуся погодилася. Сказано зроблено. Через місяць Світлана Семенівна вирушила до Пекіна. Повернулась за місяць. Помолодшала, погарнішала, очі блищать, як у школярки. Прожила у нас пару тижнів, і вирушила до Парижа. Музеї відвідати. З третьої поїздки до Італії Світлана Семенівна не повернулася. Зателефонувала та запросила нас на своє весілля. – Ну ти даєш, бабусю! – захоплено сказав Стас у слухавку. І я була повністю з ним згодна… Ми з чоловіком вирішили, що коли доживемо до пенсії, то теж колеситимемо по світу. Якщо доживемо…