Ми з Єгором одного прекрасного дня вирішили роз лучитися, тому що в нас було баrато проблем: ми не розуміли одне одного. Хоч у нас була 10-річна дочка, ми подали на роз лучення: Олена залишиться зі мною, а Єгор виконуватиме свої батьківські обов’язки. Ми вирішили повідомити батьків про наше рішення. Коли Єгор повідомив мамі про нашу розлуку, свекруха одразу ж прибігла до мене. Я пояснила, що ми вирішуємо, і якщо ми так вирішимо, ми це зробимо. Замість нас зрозуміти, вона почала на мене кричати. – Дівчино, я не дозволю тобі знущатися з мого сина. Розумієш, що буде з Оленою, якщо ви збираєтесь виховувати її без батька?
– Не вирішуйте за нас. – Послухай, дівчинко, я чудово знаю, що буває з дитиною, чиї батьки роз лучилися. Ви знайдете собі супутників життя, а дитина залишиться без даху над головою. Так було з моїм сусідом. Їхня дитина зараз страждає. – Не порівнюйте мене зі своїми сусідами-алkоголіками, у нас все гаразд, ми вміємо жити. Коротше, свекруха вирішила, що дитина нам не потрібна і запропонувала забрати дівчинку. Сказала, що правильно виховуватиме дитину.
Я безперечно поставила її на місце і вигнала її з мого будинку. Я не розумію, чому вона сує свій ніс у наші справи, адже ми ж дорослі люди, добре розуміємо, як треба чинити? Мене дуже образив вчинок свекрухи, адже раніше все було добре. Ми роз лучилися. Ми з чоловіком часто бачимося, щоб дитина не відчувала відсутності батька. А бабуся була позбавлена можливості бачитись з дівчинкою через аrресивну поведінку. Щотижня я отримую від неї 10-15 дзвінків, але не збираюся відповідати, тому що вона стала для мене нестерпною. Впевнена, що знову почне кричати.