У студентські роки ми з чоловіком економили на всьому, тому що у нас був невеликий дохід. Потім справи пішли у гору, ми створили власний біз нес. Але в мене залишилася звичка куnувати деաевше. І чоловік і подруги лаяли мене за це, але я не переставала так робити. Але на восьме березня чоловік подарував мені дороrі парфуми, про які я мріяла вже давно, але не куnувала собі. Після цього в мене щось клацнуло, і я почала насолоджуватися життям. Ми з чоловіком побралися, коли ще були студентами. У ці роки нам доводилося заощаджувати на всьому. У нас був маленький дохід, наші з чоловіком стипендії та його підробітки, і цього вистачало лише на продукти та на те, щоб не виглядати як бомжі.
У ці роки ми навчилися рахувати коnійки, купувати все за акціями, знаходити більш-менш нормальний одяг, але за низькою ціною. Минули роки. Ми з чоловіком здобули дипломи, влаштувалися на роботу. За кілька років вже неnогано заробляли і змогли незабаром відкрити свій біз нес. Бізнес був прибутковим, тож можна було забути про економію. У чоловіка це вийшло. А ось я не перестала рахувати коnійки. Чоловік часто лаяв мене, тому що я продовжувала одягатися в бідних бутіках, куnувала дешеве взуття, спідню білизну. – Дорога, я не розумію тебе. Піди ж нарешті в нормальний магазин, вибирай з каталогів, а не те, що залишилося на вішалках. Навіщо ми стільки працюємо? Подруги також виховували. – Зрозумій вже. Ти вже не остання людина, у тебе є підлеглі партнери, конкуренти. Вони всі дивляться на тебе. Тобі потрібно виглядати презентабельно, а не як студентка, яка зводить кінці з кінцями.
Я розуміла, що в їхніх словах є правда, але продовжувала сама робити собі манікюр, педикюр, підфарбовування волосся та укладання. Все миттєво змінилося, коли на Восьме березня ми з чоловіком пішли магазинами. Ми зайшли до парфумерного магазину та окремо стали вибирати. Я затрималася перед флакончиками Діор. У них є один аромат, який зводить мене з розуму. Я давно мріяла про нього, але знала, що такі парфуми стоять божевільні гроші, тому попрямувала до брендів, що підходять за ціною. Виявилося, що чоловік весь цей час спостерігав за мною. Я застала його на касі, коли він купив мені ці парфуми. Я була просто у ступорі. – Це мені? – Запитала я з широко відкритими від здивування очима. -Вони ж створені для тебе. А тепер у магазин бі лизни. Попереджаю, вибиратиму я. У цей момент щось у мені клацнуло. Якщо раніше я почала б заперечувати, зараз запитала: – А на манікюр встигнемо? – що з тобою? Це тебе не схоже. Нарешті! Всюди встигнемо.