Як відомо, реклама-двигун торгівлі. Поважаючі себе фірми витрачають на неї чимало коштів. Але є й такі, хто витрачатися не хоче, а клієнтів заманювати все ж треба. І на які тільки хитрощі вони не йдуть… Якось їхав я в автобусі. Може здатися, що людям зі значною комплекцією, це повинно даватися легше, але, запевняю вас, все зовсім навпаки. Щуплі якусь зручну щілину собі завжди знайдуть. А мені треба багато місця, тому в годину пік громадський транспорт – просто тортури для мене. Тим не менш. Якось я там облаштувався, стою собі, слухаю музику, на всякі косі погляди і нервові посмикування супутників намагаюся уваги не звертати.
Та й дивитися там було ні на кого. На наступній зупинці втиснулася наступна партія пасажирів і серед них була одна дійсно красива дівчина. Потихеньку, зупинка за зупинкою, ми наближалися один до одного. З одного боку, мені цього хотілося, хотілося, щоб і дівчина мною зацікавилася. А з іншого боку, стрьомно, я ж стояв там весь спітнілий, неповороткий якийсь. Втім, дівчина мною явно не цікавилася. Тільки виходячи, я пройшов поруч з нею, і ми зустрілися очима. Мені здалося навіть, що вона мені посміхнулася. Ви думаєте я залишився? Ні, знайомство з дівчатами не мій коник. Я вийшов, незадоволений собою, а вона поїхала далі.
Я йшов додому і думав, що все собі на придумав – не посміхалася вона зовсім, і вже в усякому разі не мені. Але тут, я намацав в кишені якийсь папірець. На ній був написаний номер телефону і приписано: “не втрачай свій шанс. Олеся”» Хлопці, я аж задихнувся. Якби у мене вистачило мізків подумати, я б зрозумів, що підкласти мені цей клаптик та дівчина ніяк не могла. Я ж практично весь час дивився на неї. Але в той момент я не здатний був мислити логічно. Я схопився за телефон і набрав номер. Мені відповів приємний жіночий голос: – Клініkа боротьби із зайвою вагою. Чим можу доnомогти? – Найміть собі нормального піар-менеджера, придурки!!!