З Владом ми познайомилися на вечірці, яку влаштував університет. Він був дуже цікавим, легким у спілкуванні хлопцем. Мене він зачепив одразу. Після вечірки він запропонував проводити мене додому – я погодилася. Дорогою ми теж дуже багато спілкувалися, говорили про все у світі. Було таке відчуття, що знаємо одне одного роками. Прям як споріднені душі. Влад запропонував мені зустрічатися прямо на першому побаченні. Бачили б його, як він був тоді одягнений. У чорному костюмі – чекав на мене біля кафе з букетом у руках. Я не могла повірити своїм очам. Була дуже рада, що мені дістався такий хлопець.
Зустрічалися ми майже півроку, але за цей час він жодного разу не говорив про сім’ю. Завжди змінював тему, а я давити не хотіла. Думала, що в сім’ї має проблеми, про які йому не хочеться говорити. Ось і за півроку він запропонував мені жити разом. Я зібрала свої речі та переїхала до нього. На щастя мого не було межі. Але воно тривало лише день. Наступного ранку мого переїзду о сьомій ранку мені зателефонувала мама Влада. З нею ми бачилися лише раз. Вона, мало не кричачи на мене, сказала, що мені потрібно встати з ліжка і готувати сніданок для її сина.
Сказати, що я була в աоці – нічого не сказати. Увечері я все розповіла Владу, але від нього – нуль реаkції. Він нічого не зробив для того, щоб така ситуація не повторилася. Тоді я зрозуміла, куди потрапила. Який насправді Влад мамин синок. Жити під одним дахом із таким мужиком я не особливо хочу. Наступного дня, коли він був на роботі, я зібрала свої речі і поїхала звідти. Написала листа, залишила на столі, пояснила ситуацію. Ключі від будинку залишила у сусідки. Про це у листі теж було написано. На мене, я прийняла правильне рішення. Потрібно якнайшвидше уникати таких мужиків та їхніх мам. А то потім вони спокою тобі не дадуть і занапастить все життя.