Струнка, красива, добра, дбайлива, доглянута, з приємним ароматом і взагалі еталон краси. Ось так можна було описати мою дружину до недавна після весілля. Після народження нашої дочки дружина себе конкретно запустила. Вона перестала доглядати не тільки себе, а й дочку та будинок, віддаючи перевагу тому, щоб весь день сидіти на дивані і дивитися серіали. Я тоді ще наївно думав, що у дружини післяпологова деnресія, але вона не настає через три роки після nологів.
Все, що вона робила – сиділа весь день на дивані, їла всяку гидоту, яку замовляла додому та дивилася серіали. Проти всього цього я нічого не маю, але всі повинні мати розумні межі, і кожен повинен знати свій максимум. Знаєте, мені начхати, прибраний наш будинок чи ні, але доглядати дочку одному мені важко, особливо коли вона хоче уваги від мами, для якої, мені здається, наша дочка – просто зайвий вантаж. Від колишньої краси та турботи дружини не залишилося жодного сліду.
Я намагався їй пояснити, що її вага шкодить не тільки їй, а й нашому шлюбу, але вона відповіла, мовляв, у цьому ви нен я. Нібито, я їй мало уваги приділяю, при тому, що весь цей час я водив її на побачення, дарував подарунки і любив, по-справжньому любив. Друзі, родичі, знайомі… дружина майже ні з ким не спілкується. Усі свої старі хобі вона у кінець закинула. Вже немає толку жити один з одним. Моя любов до неї зникла, позитивної динаміки у наших стосунkах уже немає. У всьому цьому, звичайно, винні ми обидва, але що я можу зараз змінити? Я на межі відчаю.