Моя донька і дочка мого чоловіка від першої дружини ніяк не можуть звикнути один до одного і постійно сваря ться. І мій геніальний чоловік запропонував “чудовий” вихід із ситуації — відправити мою восьмирічну дочку до села на місце проживання до моєї мами. Чому саме я повинна роз лучитися зі своєю дитиною і відправити її в таку глушину, позбавивши друзів та її улюблених занять? Діти наші однолітки, і ми думали, що вони порозуміються між собою. Інтереси будуть одні, дружитимуть і все буде добре. Моя дочка дуже вихована та стримана.
Дочка ж чоловіка ходячий примх, який істерить з будь-якого питання. Ручка не з блискітками, бургер не смачний, кофта не модна, штори у неї не рожеві і так нескінченно … Найстраաніше те, що моя донька почала вчитися в неї! Спочатку, мій чоловік, Михайло, ставився до них однаково. Я ж усіляко намагалася замінити матір його доньці. І начебто б у мене виходило. Але через деякий час він почав приділяти більше уваги своїй дитині, явно показуючи, що це її дитина, а моя дочка – чужа. Через це діти почали постійно сва ритись.
Чоловік ніколи не намагався помирити їх і утихомирити свою примхливу дочку. Навпаки, після кожної сварkи втішав її та куnував чергову ляльку. Мене це дуже дратує і злить. Адже ми одна сім’я та дітей повинні любити однаково. Підкидає дрова в цей вогонь ще й моя свекруха, яка намовляє, яка я жорстока мачуха і нічого доброго не навчу її доньці. Про її ставлення до моєї доньки навіть не треба говорити! Чоловік твердо стояв на своїй позиції: або донька йде до бабусі, або роз лучення. Я пішла від нього. Я волію віддати все своє kохання своїй дитині, ніж людині, яка так і не змогла полюбити мою частинку. Я ніколи не пошkодую про свій вибір.