Я в шлюбі вже 25 років. Після весілля ми стали жити з його батьками. Я сподівалася, що у нас все буде добре : сама я спокійна, не люблю сkандалити. Зі свекрухою ми ладили, знайшли спільну мову. Але через півроку все змінилося. Свекруха стала робити мені зауваження, то погано випрасувала, то залишила брудний посуд, то підлоги не мила ввечері і т.д. багато мене зрозуміють. На початку я мовчала, а потім стала давати відсіч, в результаті ми сва рилися і сkандалили майже кожен день. Я поставила чоловікові умову: або ми з’їжджаємо до моєї мами, або я подаю на роз лучення.. Чоловік вимушено погодився. Ми переїхали до моїх батьків.
Пару місяців жили в злагоді, мирно, потім все повторилося, тільки тепер з моєю мамою. Вона стала повчати нас життю, робила зауваження чоловікові і мені. Ми були на межі роз лучення. Нарешті ми переїхали в нашу квартиру, і настав спокійний, мирний час, просто райське життя, можна сказати, у нас почався другий медовий місяць. Зі свекрухою і з моїми батьками відносини поступово налагодилися. Ми забули про сварkи про сkандали. Ми з чоловіком прожили разом двадцять п’ять років і ніколи не думали про роз лучення, жили душа в душу.
Син виріс і заявив, що у нього є дівчина, він збирається одружитися з нею. Познайомив нас з обраницею. Дуже мила дівчина, справила на нас гарне враження. Він сказав, що після весілля житимуть у мене. Я живу зараз в двушці одна, і не буду жити з сином і з його дружиною. Він сам не розуміє, про що просить. Я йому розповіла свою історію. Стала пояснювати, що життя за одним дахом ні до чого доброго не призводить, але він став наполягати. Я погодилася. Через два місяці син мені сказав, що я була права, і вони вирішили з’їхати. Я не хочу, щоб вони жили в орендованій квартирі : вирішила nродати свою і куnити дві однушки. Нехай живуть у мирі та злагоді.