Ми з чоловіком збираємо на свою квартиру. Поки що виходить повільно, тому що більшість rрошей йде на оренду тієї квартири, в якій ми живемо, але потроху виходить. Дитину ми ще не планували найближчі 5 років. Але так вийшло, що я виявила дві смужки на тесті. Вирішили, що, коли так сталося, то треба народ жувати. Я сама працюю віддалено, тому в деkрет офіційно не виходжу, працюватиму до самих nологів. А після nологів продовжу. Сама почуваюся просто чудово, все йде спокійно. Мама мені каже, що, якщо самій не нер вувати, то і дитинка тиха наро диться. Ми вже ходимо по магазинах і вибираємо ліжечко, візок, різні речі по дрібниці. І тут постало питання прописки дитини.
Я сама з невеликого містечка, досі прописана у батьків. До їхнього будинку їхати через всю країну. Я почала говорити чоловікові, що потрібно прописати дитину у свекрухи. Нам по-любому потрібна міська прописка, щоб потім із лікарнею, садком та школою проблем не виникло. І тут я отримала відмову: -Ні, прописувати у мами ми не будемо, вона проти. -Так ти теж у цій квартирі прописаний, ми можемо і без її згоди дитину твою прописати. -Ні, я проти волі мами не піду. Якщо вона сказала ні, то так і буде.
-Ти взагалі розумієш, що у тебе через пару місяців дитина наро диться, вона що без прописки жити буде? -Давай вирішувати проблеми у мірі їх надходження. -Ні вже, давай вирішувати їх поки що вони не наступили. Якщо ви у себе не збираєтеся прописувати, то що мені робити? -Пропиши у своїх батьків. -За сотні кілометрів? Ну добре, тоді й житиму з дитиною я буду в них. Я психанула через цю ситуацію… Так усе добре йшло – і ось тобі справи. Вже ввечері почала збирати речі, а якщо чоловік не передумає до ранку, то сяду на поїзд і поїду народ жувати у батьків. Ще не вистачало, щоб до моєї дитини таке ставлення було.