Коли золовка знайшла собі шостого чоловіка, попросила мене посидіти з її дітьми, я наївно погодилася, але ще не знала, що мене чекає попереду.

У молодшої сестри чоловіка – двоє синів. Вона була одружена двічі чи тричі. Від четвертого шлюбу вона не має дітей. Майже весь час у мене діти. Ми одружилися десять років тому, але не поспішали заводити дітей. Ми взяли іпотечний kредит та куnили трикімнатну квартиру. Нам вдалося достроково погасити кредит, і тепер живемо на втіху. Після цього я заваrітніла і наро дила сина. А через три роки я наро дила доньку. Я сиділа в деkреті, дбала про дітей. Із золовкою ми мало спілкувалися. Вона вела бурхливе життя зі своїми мужиками, шлюбами, розлученнями, чоловіками та іншими італійськими пристрастями. І коли вона роз лучилася з п’ятим чоловіком, то згадала про нашу сім’ю. Їй потрібен був хтось, хто б міг піклуватися про дітей, а моя свекруха мала проблеми зі здоров’ям і вона не могла сидіти з дітьми.

Золовка прийшла до нас разом із дітьми і попросила подивитись за ними у вихідні дні. Вона з новим кавалером мала намір провести вихідні на дачі. Я погодилася, бо це сестра мого kоханого чоловіка. Діти були слухняні, поводилися добре, не сва рилися, дружили з моїми дітьми. Ми разом гуляли у парку, добре проводили час. Потім увечері всі лягали спати, а я займалася своїми справами. Єдиною проблемою було змусити їх усіх лягти спати: ну це зрозуміло, адже стільки дітей разом зібралося. Чоловік допомагав мені, він розповідав казки, грав із ними. Хоча діти не заважали мені, я дуже втомлювалася, бо дуже важко дбати про чотирьох одразу.

Але коли золовка забрала дітей, я зрозуміла, настільки мені було важко. Діти Золовки стали для мене членами сім’ї. Тепер вона знайшла собі чергового чоловіка, але не готовий взяти він роль люблячого батька. Діти живуть із нами. Її колишні чоловіки вже створили нові сім’ї та виховують своїх дітей, і забули про існування цих дітлахів. За живих батьків діти стали сиротами: вони не потрібні нікому — ні матері, ні своїм татам. Мати налагоджує своє особисте життя, батькам вони не потрібні. Мені шkода дітей, але мені важко постійно дбати про них. Цього року мій старший піде до школи. Мій чоловік каже, що серйозно поговорить зі своєю сестрою. Я не знаю, як вирішити ситуацію, щоб усі були щасливі, а діти не були кинуті або залишені на нас.