Коли ми з чоловіком одружилися, нам довелося деякий час пожити у свекрухи. А у неї класична поведінка, як за підручником. Вона всю молодість мені зіпсувала. Свекруха наро дила сина, чоловік пішов, коли Син тільки пішов до школи. Вона про чоловіка говорить всяку гидоту, але я не вірю її словами. Про мене вона теж таке думає, але я ж не така! У неї був настрій: робити все, щоб тримати сина ближче до себе, так як він єдиний. Свекруха поводилася дуже нетактовно. Вона пхала свій ніс навіть туди, де йому не належало бути. Наприклад, в шафу з моїми речами. Діставала мої сукні і говорила: <<що за ганчірки? Куди зібралася їх надіти? Не ганьба сина>>. Їй часто не подобалося те, що я готую: <<що за колір у борщу?
Він повинен бути яскраво червоним!> > – і виливала всю каструлю в раковину. Чоловік заступився за мене, але кожен раз вона починала свій улюблений спектакль: трималася рукою за серце і вимагала швидkу. Я терпіла її два роки. Після, чоловік влаштувався на кращу роботу. Йому дали службову квартиру, і ми переїхали. Переїзд теж не пройшов у нас гладко: свекруха влаштувала сkандал, навіть викликали міліцію. З переїздом від свекрухи я не позбулася, але думка про те, що більше не буду жити з нею під одним дахом, доставляла мені задоволення. Скоро у нас наро дився син. Це стало приводом частих приїздів свекрухи і нових скарг, так як я ” робила все неправильно ”.
– Ось як ти тримаэшь дитину? Не годуй його цим! Чи не сповивай так, ноги будуть криві! У мене більше не залишилося сил терпіти все це. Я вже могла nосваритися з нею. На щастя, чоловікові зробили пропозицію по роботі, і треба було переїжджати в інше місто. Він погодився. Ми переїхали, і наступні двадцять років пройшли як в раю. Син виріс, переїхав жити окремо. Моїх батьків не стало. Ми з чоловіком за ці роки накопичили певну су му і прийняли рішення куnити квартиру в сусідньому будинку свекрухи. Вона вже була у віці. Було б правильно жити поруч. Так всім було б спокійніше.
Я розуміла, куди повертаюся. Мені буде важко, точно, але я більше не відреагую так, як в молодості. Я вже доросла жінка. Син одружився. Я не лізу в їхнє життя. З невісткою спілкуюся смс-ками, іноді зідзвонюємося, в гості ходимо тільки у свята. А ось моя свекруха не зменшила колишніх обертів. Знову заходить до нас, перевірять будинок на наявність пилу, відкриває холодильник, шафи. Але одного разу вона стала рідше заходити до нас. Коли приходила, була веселою, змінила зачіску, фарбувала нігті. А скоро заявила, що виходить заміж. Дай Бог цьому чоловікові міцного здоров’я і довгого життя. Він врятував мене. Тепер я переживаю за шлюб свекрухи більше, ніж за шлюб сина. Адже від нього залежить мій душевний спокій і подальша моя дол я.