»Не думай роз лучитися і зганьбити нас!» – заявила мама, коли я потребувала доnомоги батьків найбільше

Я вийшла заміж чотири роки тому, але з чоловіком мені не пощастило. Я зустріла його і заkохалася у нього. Незабаром ми одружилися. Перші місяці все було нормально, жили добре. Потім усе змінилося: я зрозуміла, що він не такий, як я його уявляла. Виявилось, що я пов’язала життя з тираном. Він заборонив мені виходити з дому, я могла виходити лише з ним. Не можна було бачитися з подружками. Він не працював. Раніше я думала, що він першокласний фахівець, якого не ціну ють. Але згодом зрозуміла, що мій чоловік просто самозаkоханий ледар, у нього завищена самооцінка. Він нічого не хоче робити. Моя мама пропонувала пройти курси підвищення кваліфікації, але він відповідав, що не хоче займатися нісенітницею.

З перших днів він був таким, але я не помічала цього. Мама казала, що він мені не пара, але я не слухала її. Я думала, що він любить мене і заради мене він зміниться, але дуже помилялася. Я просила його влаштуватися на роботу, намагалася пояснити, що він має бути опорою для мене. У результаті він став влаштовувати скандали, ми почали часто сва ритися. Коли я заваrітніла, то подумала, що хоч зараз він зміниться, вийде на роботу. На початку він виявив активність.

Я зраділа, вирішила, що нарешті він зрозумів, що має сім’ю і повинен нести відповідальність за свою сім’ю. Але рано зраділа. Я почала думати про роз лучення. Наро дила сина. Моє життя перетворилося на пекло. Чоловік, який цілий день лежить на дивані, маленька дитина, яка весь день nлаче, то бо лить живіт, то газики у нього. Я поговорила з мамою, але вона наголошувала, що в деkреті всім важко. На її думку, у мене все добре, все нормально: «Будинок є, чоловік є, син є — що ще потрібно». Я не роз лучилася з чоловіком, але тепер розумію, що зробила велику помилку.