Я була на останній курс філологічного факультету. У мене був друг і він мені дуже подобався. Ми познайомилися у піцерії. Він щодня приходив туди, щоб побачити мене. На початку він не підходив, але одного дня зважився – підійшов і представився. Щодня він мені дарував квіти, ми разом ходили у кіно, гуляли у парку. З ним було цікаво. Через три місяці нашого знайомства він мені зробив пропозицію. Я погодилась. Він мене познайомив із своєю сім’єю, призначили день весілля. Вечір проходив чудово. За столом сидів старший брат мого обранця. Якоїсь миті мого нареченого терміново викликали по роботі; він вибачився і вийшов.
Додому мене проводжав брат нареченого. Ми пішли пішки, поговорили. Він мені дуже сподобався, навіть більше, ніж наречений. За два тижні у мами нареченого був день народження. Вони запросили гостей. Мене теж, звичайно. Панував веселий настрій. Мій наречений сильно перебрав і заснув за столом. Гості розійшлися. Залишилися тільки я та його брат. Ми вийшли на балкон і він віддав мені свій жакет. Він був nривабливим, симпатичним. Цієї секунди я усвідомила, що сильно закохана в нього. Незабаром весілля, але я розлюбила свого нареченого.
А його брат дивився на мене заkоханими очима. Ще хвилина – і він би поцілував мені. Я попросила проводити мене додому: хотіла ще трохи побути з ним. А мій жених так і спав за столом. Брат нареченого провів мене до під’їзду, обійняв і пристрасно поцілував. Я не заперечувала. До весілля залишався тиждень. Він не з’являвся. Я його не зустріла. У весільному магазині я приміряла сукню і в думках уявляла наше з ним весілля. Його ім’я завжди було в моїй голові. Я часто згадую його пристрасний поцілунок. У день весілля я його не бачила, спитала у нареченого, де він; а наречений відповів, що мав невідкладні справи. Скажу чесно: я досі чекаю на зустріч з ним.