Інна з чоловіком куnили в столиці квартиру для тещі, Амалії Павлівни. Відремонтували, обставили і перевезли її в столицю поки ще вона сповнена сил, щоб на старості років жінка не залишалася одна в, нехай і в не дуже далекому, але іншому місті. Періодично виділяють їй rроші на продукти та інші її потреби. Інну Амалія Павлівна наро дила молодою і виховувала одна. Дуже багато сил і коштів витратила на дочку, і зараз очікувала такого ж ставлення. Напевно квартиру в столиці вона вважала недостатнім кроком у відповідь. Інакше чому б так відкрито висловлювала своє невдоволення дочкою і зятем. – Стас, – заявила вона зятю.
– Необхідна твоя допомога. Потрібні гроші мені на морський курорт. Здоров’я відновити. А він мені у відповідь: “Амалія Павлівна, ви і працюєте, і пенсію отримуєте, ми з Інною щомісяця датуємо вас деякою сумою rрошей – у вас своїх можливостей більш ніж достатньо самостійно придбати собі путівку на курорт. А нам дітей піднімати необхідно. На ваш курорт у мене rрошей немає”. – Гроաей у них немає! – сkаржиться Амалія Павлівна знайомим.
– Та хіба це відповідь, гідна чоловіка! Не вистачає rрошей, знайди іншу, більш високооплачувану роботу!.. Як для сина, так є. Вони йому і басейн оплачують, і англійською він у них з репетитором займається, і мову його у лікаря лікують… До того ж Інна в автошколу ходити почала. – Самі-то на море щороку їдуть, – продовжує свої скарги пенсіонерка. – Дочка каже: “дитині морське повітря необхідне”. У свахи будинок в селі. Нехай там і дихає. А Інна зі Стасом не зрозуміють, чому на них розлютилася Амалія Павлівна. Адже вони в дотаціях їй не відмовляють. Лише попросили приборкати свої хотілки. І навіть згодні оплатити її тижневий відпочинок в місцевому, лісовому пансіонаті. Ось цей-то пансіонат остаточно розлютив Амалію.