Антоніна Михайлівна ще до заміжжя дочки знала, що вона не майстер-шеф, але думала, що після весілля вона візьме себе в руки. Після весілля дочки настав тривалий період карантину, а після у Антоніни Михайлівни почалися деякі проблеми з роботою. Відносно недавно все налагодилося, і жінка вирішила поїхати до доньки, подивитися, як вона там живе в статусі дружини. Ох, біда. Антоніна Михайлівна в перший же день помітила аномальне явище в будинку дочки: та приходила з роботи, розстібала ширінку штанів і плюхалася на диван. – Вставай тобі кажу! – кричала жінка на дочку , — зараз Петя повернеться, а ти йому їсти не приготувала.
Полежати ще встигнеш. Вставай! – Мам, заспокойся, а, — розслаблено відповідала Соня , — він приїде, сам собі що-небудь приготує, ну, або замовимо – там вже як піде. – Соня, — раптом заnлакала Антоніна, — ти що таке кажеш, доча? Як же так? Жоден чоловік з такою жінкою довго жити не стане, одумайся. Соня тільки пирхнула і полізла в телефон. Як вона і говорила, Петро повернувся з роботи, переодягнувся і почав готувати їм вечерю. Теща все ходила, намагалася доnомогти чоловікові, але той відмовлявся. Соня була особливою дівчиною – не вміла готувати зовсім. Вони з Петром прожили разом 2 роки до весілля, так що її кулінарні “невміння” не стали сюрпризом після весілля.
Петро знав, що Соня вміє псувати навіть, здавалося, найпростіші страви. Яєчню вона готувала зі шкаралупою, кашу смажила, а не варила, а макарони у неї завжди злипалися в одну величезну макаронину. Хлопець приймав дружину такою, яка вона є. Йому було нескладно готувати прості сніданки і вечері, а іноді вони замовляли їжу. Соня не блищала і в інших домашніх справах. Пара періодично викликала клінінг, а з одягом доnомагали пральна машинка і відпарюватель. Мати так і nлакала майже кожен день перебування в гостях у доньки. Хоч зять і сам говорив, що він не вважає особливості Соні проблемою, але мати дівчини все одно вважала, що їх шлюб з таким розкладом довго не проживе.