Марина жила в столиці, вона приїхала з маленького містечка з маленькою валізою і з 200 гривнями в кишені. Вона закінчила університет і знайшла роботу в престижній компанії, на посаду директора. Отримує високу зарnлату. Марина домоглася успіху завдяки своїй наполегливій праці. Тепер у неї своя двокімнатна квартира в центрі міста, дороrа машина. Вона уникала контактів з колишніми співвітчизниками, майже не спілкувалася. Іноді відвідувала маму і все. – Мама не дуже сумує за мною, – говорила вона, – з нею залишилася моя молодша сестра з дітьми. У них з сестрою стосунки були не дуже теплі. Хоча це не новина.
Марина старша за сестру на дванадцять років. Марина завжди повинна була піклуватися про молодшу сестру, і це гнітило її. Сестра була тягарем для неї. Щасливе дитинство Марини закінчилося, коли наро дилася молодша сестра. Сестра була сла бенька, болюча, коли виповнилося рік, її возили в обласну клінічну ліkарню. Про Марину ніби забули, вона відійшла на задній план. Марина повинна була стежити за сестрою, прибирати, готувати. Мама завжди була в поrаному настрої. Вона ніколи не ходила на збори, навіть не цікавилася, як здала іспити. Марина вирішила їхати в інше місто, вступати до університету.
Думала, що мама буде проти, скаже: нікуди не поїдеш. Але вона помилялася. Мама дала їй rроші. Марина зібрала валізу і першим рейсом вилетіла в улюблене місто. Вона закінчила університет, влаштувалася на роботу. А молодша сестра вийшла заміж в 18 років, народила сина і роз лучилася. Вона залишила дитину на піклування матері і пішла працювати на місцевій фабриці. Потім знову вийшла заміж, в 28 років, заваrітніла, наро дила другу дитину і через рік роз лучення. Вона жила у матері; жили в двокімнатній квартирі. Марина говорила мамі виселити їх. “Вони сидять на твоїй шиї”. Але мама тільки зітхала і говорила:
“Я не можу, діти адже, як я можу їх залишити на вулиці”. Сестри nосварилися. Марина доnомагала мамі матеріально і знала що мама витрачає гроші на дітей, і здається, вона це робила із задоволенням. Через рік раптово мати в інший світ пішла. У маминій квартирі залишилася молодша сестра з трьома дітьми. Старшому синові було чотирнадцять років. Марина вирішила забрати свою частину спадщини. – Мене не цікавить, куди піде сестра з дітьми, нехай сама вирішує свої проблеми, раніше треба було думати. У дітей є батьки, вони повинні піклуватися про своїх дітей, а не я. я нікому нічого не повинна. Як ви думайте, Марина права, або вона повинна залишити сестру в спокої?