У Свєти наро дилася довгоочікувана онука. Її донька жила в іншому місті, куди Світлана мала дістатися літаком. Жінка куnила квитки на нічний рейс. Швидко зібравши речі, Світлана замовила собі таксі і поїхала в аеропорт. Там вона пройшла реєстрацію та на радощах сіла в літак. Її місце було біля вікна. Поряд зі Світлою сиділа жінка років 35-ти, а поруч із цією жінкою сиділа дівчинка років 8-ї. Вона сиділа з телефоном у руках і з незадоволеним обличчям. Світлана сіла біля вікна, влаштувалася зручніше, вона мала летіти 3 години. Як тільки Світлана зімкнула очі, восьмирічна дівчинка почала кричати:
– Я хочу подивитись у вікно. – Але, кохана, там сидить тітка це місце. До того ж, зараз темно, нічого не видно, — сказала жінка, що сиділа поряд зі Світлою. – Але я хочу там сидіти, – дівчинка не заспокоювалася. – Машенько, наступного разу ти сядеш біля вікна, – втрутився у розмову чоловік, що сидів позаду. Мабуть, то був батько сімейства. Світлана вирішила зробити добро: побачивши, що дівчинка nлаче, вона сказала: – Ми можемо помінятися місцями, мені все одно, де я сидітиму. – Ну, нарешті, здогадалися, – сказала Машенька, перебираючись на місце Свєти. Світлана була у легкому աоці від поведінки дівчинки. За годину всі спали. Сусідка Свєти помітила, що вона не спала і час від часу з подивом дивилася на Машу.
– Її матері не стало, першої дружини мого чоловіка, – сказала жінка, – ми летимо на nохорон. Вона ще не знає ні про що. Мати довго боролася із хво робою. Маша півроку вже мешкає з нами. Мати не хотіла, щоб дочка запам’ятала її без волосся та виснаженою. Світлана не знала і що відповісти. Ця історія нагадала їй її дитинство. На неї наринули емоції. Світлана теж проходила через щось подібне… Мами Світлани не стало, коли їй було 12. Через 2 роки її батько привів у будинок іншу жінку, незабаром у Свєти наро дився зведений брат. Їй одразу дали зрозуміти, що тепер вона, як старша сестра повинна дбати про брата, ділити все з ним і доглядати його, коли батьки зайняті своїми справами.
Світлана не любила брата. Та й мачуху теж. Вона завжди залишала малюка без нагляду, а коли батько відпрацьовував свою вахту, Світлана тікала з дому і ночувала у подруг. Мачусі такий розклад влаштовував, саме тому вона нічого чоловікові не говорила. Якось Світлана почула, що сусід її подруги розлучився зі своєю дружиною через зраду. У Свєти з’явився підступний план: вона вкрала шкарпетки батька подруги, і побризкала хустку його парфумами. Хустку Світлана поклала під подушку батька, а шкарпетки кинула біля ліжка. Вночі дівчинка не спала – чекала на сkандал. І дочекалася, але не на те, чого очікувала.
– Ти сам винен, – раптом почула голос мачухи, – постійно на роботі. Думаєш, мені приємно сидіти з твоєю донькою? Я насамперед жінка. Мені потрібні ласка, увага та турбота! Що вони говорили далі, Світлана вже не пам’ятає. Але знає одне: вона занапастила життя батькові. Після цієї сварки отець Свєти роз лучився з другою дружиною і більше не одружився. Йому вже 75, а він один. Все своє життя чоловік присвятив доньці, і на старість років залишився один. Через 2 години літак приземлився. Світлана забрала свій багаж і побігла на зустріч із онукою.