З Ігорем, своїм майбутнім чоловіком, я познайомилася на роботі. Ми одразу сподобалися один одному – і все закрутилося. Почали планувати весілля, тож вирішили познайомити один одного зі своїми батьками. З моїми все пройшло гладко, але Ігор постійно тягнув момент знайомства зі своїми. Говорив, що його мама – дуже складна людина. Нехай вона, мовляв, спочатку звикне до думки, що його син матиме дружину. Ігор мав рацію. Я найнеконфліктніша людина на світі, але знайомство з майбутньою свекрухою закінчилося скан далом. Вона не прийшла на наше весілля. Після весілля ми не спілкувалися з нею.
Але незабаром я за вагі тніла, і Ігор насамперед зателефонував порадувати свою маму. У ЗД показало, що у нас буде дівчинка. Ваг ітні сть була ва жка. Я нар одила, але одразу після по логів опинилася у ре ані мації. Але дівчинка була здоровою – її віддали чоловікові. Я прийшла до тями через 5 днів. Поруч був чоловік. Я насамперед запитала у Ігоря, як там наша донька? -Ти, рідна, тільки не хвил юйся. Мені не вдалося взяти на роботі відгул, тож віддав нашу дівчинку своїй мамі. А та взяла і віднесла її до бе бі-бо ксу. Зараз я збираю док ументи, щоби повернути нашу дівчинку. Без результатів ек сперт изи нам її не видадуть. Вони будуть готові післязавтра. Це новина була для мене таким шo kо м, що я знеп рито мніла.
Через тиждень після цього випадку до палати увійшли чоловік – з нашою донькою на руках – і моя мама. Моєму щастю не було меж. Чоловік довго відмовляв мене від розмови зі свекрухою, але я мала дізнатися причину її вчинку – особисто від неї. -Зрозумій мене. Ти лежала у ре анім ації. Було незрозуміло, чи ти взагалі ви жив еш чи ні. А навіщо моєму синові дитина, яка не матиме матері? Як би він потім знайшов собі іншу жінку? Я кинула трубку, довго пл ака ла, ледве приходила до тями. Сьогодні у нашої дівчинки – перший навчальний день. Ми – найщасливіша родина на світі. А зі свекрухою не спілкується ніхто – навіть її син.